Романтичне фентезі “Лускунчик і чотири королівства”, що знята за мотивами казки Е. Т. А. Гофмана та балету Петра Чайковського, стала прекрасною альтернативою новорічним виставам для дітей.
З першого ж епізоду ця стрічка занурює глядача в світ різдвяного чарівництва і старовинного затишку. Сюжет фільму розгортається в другій половині XIX століття в Лондоні. Юна Клара Шт альба ум відправляється разом із родиною на різдвяний бал. Там їй дарують ключ, що відкриває двері в паралельний світ. У цій казковій реальності розгортається війна між чотирма королівствами. Підступна правителька країни Розваг протистоїть королівствам Квітів, Сніжинок і Солодощів. І Клара намагається завершити цю війну.
На відміну від багатьох інших блокбастерів, орієнтованих в рівній мірі на дітей і дорослих, “Лускунчик і чотири королівства” цікавий, перш за все, юним глядачам. Тут немає добре завуальованих дорослих жартів і жорстокості, яка проскакує, наприклад, в анімаціях “Суперсімейка”, “Монстри на канікулах”, “Нікчемний Я” або “Грінч”. Всі сюжетні лінії в “Лускунчику…” розповідаються з екрану неспішно, прямолінійно і місцями супроводжуються усними коментарями, щоб усе у фільмі було гранично зрозуміло дітям дошкільного віку. У зв’язку з цим низка суворих критиків дорікають стрічці в наївності.
Одне з головних достоїнств “Лускунчика…” полягає в тому, що цей фільм змушує настільки сильно повірити в казку, що під час перегляду перестаєш розрізняти кордон між фантазією, сном і реальністю.
Багато кадрів цієї стрічки оформлені настільки святково і ефектно, що нагадують новорічні листівки. Однак перфекціонізм дизайнерів фільму виправдав себе лише частково. Наприклад, химерний реквізит показано тут лише побіжно, адже навіть найбільш уважний глядач не зміг би помітити й половини роботи художників стрічки.
Професіоналізм художників, зокрема, проявився в тому, що в сцені різдвяного балу вони розвісили на новорічній ялинці висотою 5,5 метрів близько тисячі справжніх воскових свічок. За словами художника-постановника фільму Гая Хендрікса Діаса, таким чином він домігся м’яких відтінків у кадрі. Правда, через те, що свічки швидко догоряли, часто доводилося зупиняти зйомки, щоби замінити їх на нові. В результаті ця ялинка зі свічками з’явилася на екрані буквально на кілька секунд. А придивившись до свічки на цьому дереві навіть на великому екрані крізь окуляри 3D, бачиш замість них лише розмиті примарно-жовті плями світла.
Проте старання художників все ж оцінила Американська кіноакадемія, яка включила “Лускунчика…” до лонг-листа претендентів на премію “Оскар” в категорії “Кращі візуальні ефекти”.
Окрім того ця картина вражає стильним поєднанням сучасних танців із класичним балетом. Елегантними реміксами музики Чайковського, серед яких звучить ніжна пісня Андреа Бочеллі. А також розкішними сукнями, автори яких, напевно, теж будуть претендувати на “Оскар”.
Червоною ниткою через фільм проходить дотепна гра з технологіями. У багатьох епізодах тут миготять хитромудрі годинникові механізми, шестерна автоматика воріт, експерименти з повітряною кулею, блоками і гирями. А окремі сцени стрічки і зовсім виглядають, як барвисті ілюстрації основ прикладної механіки. Вистояти на війні чотирьох королівств головній героїні допомагають в рівній мірі як її хоробрість, так і наукові знання.
Творці “Лускунчика і чотирьох королівств” намагаються зруйнувати стереотип про розподіл захоплень на суто дівчачі та хлопчачі. Головна героїня цієї стрічки в рівній мірі цікавиться як красивими сукнями, так і складними механізмами. І такі різнобічні захоплення, за сюжетом, допомагають їй вийти з найбільш важких колізій.
Дівчата-винахідниці, які чудово розбираються в технологіях і вміло займаються стереотипно хлоп’ячими справами, стають трендом голлівудського кіно. Наприклад, у диснеївському блокбастері “Красуня і чудовисько” (2017) героїня Емми Уотсон винаходить пральну машину. У анімаціях “Тачки 3” (2017) і “Ральф руйнівник 2” (2018) героїні-дівчини майстерно управляються з автомобілями. А в “Чорній пантері” (2018) лабораторією найновіших технологій заправляє дівчина на ім’я Шурі.
У попередні роки багато хто заговорив про те, що жінки на широких екранах б’ються, стріляють і розплутують злочини нерідко краще за чоловіків. Тепер же завдяки вищезгаданим дівчатам-технологам гендерної рівноправності в кіно стало ще більше.
Жіночу силу в “Лускунчику…” втілюють харизматичні персонажі, яких зіграли Кіра Найтлі (“Анна Кареніна”), Хелен Міррен (“Вінчестер. Будинок, який побудували примари”) і Маккензі Фой (“Сутінки”). Їх робота на екрані, на перший погляд, здається наївною і поверхневою. Але за всіх їхніми інфантильними інтонаціями і сентиментальною мімікою лежить бажання вкрадливо донести до юних глядачів важливі уроки життя.
У чепурного, як новорічна ялинка, “Лускунчика…” на IMDb значиться образливо-низький рейтинг 5,6 бала. Однак не варто списувати цю картину в число найбільш посередніх фентезі року. Адже у неї є одна дуже важлива перевага перед іншими фільмами для дітей, що виходили на наші екрани останнім часом. Це кіно дуже простою мовою може доступно пояснити дітям, що таке справжня мужність і справедливість.