Деміург українського мейнстріму і падишах «американщини» Любомир Левицький за останні чотири роки випустив чотири повнометражні стрічки («Тіні незабутих предків», #SELFIEPARTY тощо). Окремі його роботи довели, що вітчизняні фільми можуть бути успішними бізнес-проектами. Його картини багато хто критикує, та ніхто не може повторити його досягнень.
Ми зустрілися з Любомиром увечері вихідного дня в його офісі. «В Україні забагато вихідних, тож ми вирішили сьогодні попрацювати», – говорить він, привітавшись, і ставить на коліна лептоп з величезною наклейкою «Трансформерів». Як до цього, так і до інших перелічених нижче фільмів у Любомира ставлення ледь не релігійне – усі вони стали дороговказами у житті і творчості Левицького.
«Твін Пікс» (1990-91) Девід Лінч, Леслі Лінка Глаттер, Калеб Дешанель та ін.
Завдяки цьому серіалу я вперше відчув такий цікавий ефект, коли після перегляду фільму виходиш на вулицю і бачиш ті ж самі речі, що й на екрані. Ті ж вантажівки з лісом, ті ж лісопилки… Мабуть, єдине, що було в тому екранному світі, однак чого бракувало в реаліях, де я жив, – стильна молодь і класні заправки. Цей фільм вдихнув у мене ту містику, яка зі мною подосі.
«Швидкість» (1994) Ян де Бонт
Стрічка стала для мене еталоном екшену, в якому дуже гарна драматургія і саспенсі. Це нестаріюче кіно.
Пам’ятаю, що в певні роки я ходив до школи тільки задля того, щоб обмінятися касетами з фільмами. Особисто в мене удома не було відемагнітофона, проте була ціла колекція касет, які я переглядав у друга. Коли ми збиралися з ним переглянути якесь нове кіно, то я брав із собою аудіомагнітофон і записував звук фільму. А потім крутив цю аудіокасету вдома, таким чином я знову занурювався в атмосферу улюбленого фільму.
«На гребені хвилі» (1991) Кетрін Бігелоу
Минулорічний ремейк цієї стрічки я не дивився, щоби не псувати собі враження від того першого перегляду цього екшену ще в юності. Гадаю, що після цієї картини ніхто не зняв кращого атмосферного фільму. В ньому є якась внутрішня свобода і повітря. Відчувається, що режисером була саме жінка, адже романтика в картині показується саме з жіночої точки зору.
https://www.youtube.com/watch?v=QyCBGDH71Ec
«Спіймай мене, якщо зможеш» (2002) Стівен Спілберг
Після першого курсу університету я взяв відпустку і почав пробувати себе в різних справах, а також багато подорожував. Я шукав себе. Їхав у Париж, потім повертався, і їхав у Берлін, після чого знову повертався. І в кожній такій мандрівці я пробував щось нове для себе. В результаті таких подорожей я завжди переконувався, що треба бути самим собою. А змінити себе можна тільки після того, як ти сам себе відкриєш. Приблизно тоді я подивився цю стрічку і відчув щось спільне з головним героєм.
«Інтерстеллар» (2014) Крістофер Нолан
Цей режисер постійно пропонує складні історії, на які не погоджуються студії. Проте він зі скрипом проштовхує свої задуми, і в результаті з’являються шедеври. Я називаю Нолана вченим, адже він постійно вносить щось нове у кінематограф. Незважаючи на те, що для його фільмів багато чого можна створити за допомогою комп’ютерної графіки – він іде шляхом гармонійного поєднання графіки з декораціями.
Наприклад, один із вимірів, у який в фіналі «Інтерстеллару» потрапляє головний герой, відтворюється за допомогою саме декорацій. І це незважаючи на те, що робота над ними обійшлася в кілька разів дорожче, ніж якщо б їх просто намалювали. Це просто фантастика.
https://www.youtube.com/watch?v=EssO91_8vY0
«Список Шиндлера» (1993) Стівен Спілберг
Кіно, яке мене просто прибило. Не відзначити такий фільм важко. Про нього і так багато вже сказано…
«Трансформери» (2007) Майкл Бей
Коли я визначився, що зніматиму мейнстрім, то одразу вирішив, що в моїх фільмах має бути гумор. Починав я з горрорів, які знімав у форматі такого собі «кіна для побачень», яке б могло як налякати, так і насмішити глядача. Тоді я й почав орієнтуватися на Майкла Бея. Це геніальна людина, якій немає рівних у Голлівуді. Саме його «Трансмформери» показали мені ідеал якості і картинки.
https://www.youtube.com/watch?v=1iZQbA4yaVE
«Штучний інтелект» (2001) Стівен Спілберг
У 30 років не стало моєї мами, а за два роки після цього – і батька. Тоді я зрозумів, що ніхто не несе за тебе відповідальність. Ти є старшим у цьому житті. Ти не можеш порадитися з батьками. А з мамою у мене був свого роду телепатичний зв’язок – ми відчували занепокоєння одне одного. І сюжет цієї стрічки в певній мірі перегукується з моєю особистою історією.
«Сутінки. Сага. Світанок» (2011-2012) Біл Кондон
Свої «Тіні незабутих предків» я випустив на хвилі популярності «Сутінок». Навіть кілька професіоналів із цієї франшизи працювали над моєю стрічкою. Я неодноразово переглядав цю франшизу, адже в ній все було так геніально і просто. І я постійно намагався розгадати секрет її успіху.
«У пошуках щастя» (2006) Габріеле Муччіно
Завжди, коли наступають важкі періоди – я переглядаю саме цю стрічку. Це дуже мотиваційне кіно, яке переконує, що все в твоїх руках. Це кіно, яке завжди в мене на комп’ютері.