10 фільмів, що вплинули на життя і творчість Дмитра Сухолиткого-Собчука

Режисер Дмитро Сухолиткий-Собчук відомий своєю документальною стрічкою «Красна Маланка» і короткометражною ігровою роботою «Борода» (альманах «Україна, Goodbye!»). Зараз він працює над новою короткометражною ігровою картиною «Штангіст». Перераховуючи десятку фільмів, які займають особливе місце в його житті, він зазначив: «Кожна з цих картин щось у мені включала».

«Леоло» (1992) Жан-Клод Луазон

Це кіно запало мені в голову, як матриця. У ньому розповідалося про речі, в яких соромно зізнатися самому собі (комплекси, страхи, наївність). Але автору «Леоло» – це вдалося. Саме цей фільм став для мене відправною точкою в творчості. Фільм про те, ким є художник і про його місце в «просторі». А також про етапи творчості, в дуже фрейдисько-збоченій і чутливої ​​формі.

Вперше я подивився його в передачі Володимира Войтенка «Аргумент кіно», яку я чекав кожного тижня, в ніч ыз неділі на понеділок.

Коли я познайомився з цим фільмом – я працював художником у чернівецькому кінотеатрі «Жовтень» (сьогодні – «Чернівці»). І дружив із художником цього кінотеатру Наумом Борисовичем, і він розповідав мені про фільми, які я не бачив раніше. Саме тоді я зрозумів, що кіно може бути іншим – не таким, як у телевізорі.

Першим плакатом, який я намалював для кінотеатру – стало татуювання у формі дракона (рисунок Вільяма Блейка на спині головного героя для фільму «Червоний дракон» із Ентоні Хопкінсом і Рейфом Файнсом).

Художником у цьому кінотеатрі я пропрацював близько двох років.

 

Люмі (1991) Володимир Брагін

Я подивився цю стрічку років у сім-вісім. Вона включила в мені архетип чогось зловісного. Навіть Фредді Крюгер зачепив мене не настільки сильно, як цей фільм. Я дивився дуже багато з самого дитинства. Спочатку завдяки нашому місцевому чернівецькому телеканалу ТВА, а потім – часто ходив у відеосалони.

Цей канал ТВА – показував найкрутіше кіно без будь-яких прав і дозволів. Його керівництво чи ретранслювало хороше кіно з каналу RTL, чи то діставало касети. Іноді ці стрічки були без перекладу і, траплялося, навіть з якимись німецькими субтитрами. Після дванадцятої ночі вони взагалі показували доросле кіно. Звісно, буквально за півроку люди просто масово присіли на цей телеканал. І тоді його керівництво почало свідомо вводити перешкоди в сигнал. А щоб уникнути цього – потрібно було у них же купувати спеціальний «дешифратор» і платити абонплату за його використання. Тож ця схема – типова для лихих 90-х – дала каналу можливість добре заробити.

Звичайно, мені хотілося потрапити в цю «цитадель» кіно. І певний час мені вдалося попрацювати там оператором. Тоді мені було 22 роки. Я саме закінчив третій курс філософського. Це було ще до Карпенка-Карого.

 

«Торжество» (1998) Томас Вінтерберг

Цей фільм дуже чітко показав те, що я сам неодноразово спостерігав у житті. У тому, що відбувається навколо, я завжди помічав щось екстраординарне. Але я не знав, як це висловити. А коли подивився «Торжество», то зрозумів, що свої спостереження я б хотів висловлювати саме подібним чином.

Фільм був зроблений дуже просто. І він переконав, що кіно можна створювати простими способами. Без індустріальних складнощів і високотехнічних наворотів.

Подібний ефект також справив на мене і фільм «Проект Олександри» Рольфа Де Хіра.

 

«Порнократія» (2004) Кетрін Брейа

Я вчився на першому курсі політехнічного технікуму в Чернівцях і одного разу на полиці під партою знайшов касету з написом «М’ЯСО». Я її взяв і вночі, коли вже всі лягли, вирішив її подивитися. А на ній виявилася просто жорстоке порно. В одній сюжетній лінії того фільму п’ятдесят мужиків займалися сексом з однією дівчинкою. А в іншій – порноактор Рокко Сіффреді якось акробатично трахав іншу дівчину в туалеті, час від часу засовуючи її головою в унітаз. Я був зовсім юним хлопцем. ТАКЕ було для мене абсолютним шоком. В результаті я просто поклав цю касету на те саме місце, де її знайшов.

Пройшли роки: я вже вчився на філософському і малював постери для кінотеатру. І одного разу, зайшовши в кінопокат за новими фільмами, я побачив на одній із касет цього самого чувака з порнухи. Картина називалася «Порнократія». Я припускав, що цей порноактор зіграє в цьому фільмі звичну для себе роль. Та насправді в цій стрічці він вів філософські розмови і дуже чуттєво виливав душу. Мене вразило, як порноактор може зіграти головну роль у фільмі, який є справжнім твором мистецтва. Стереотипи зламалися.

А інша стрічка цього режисера – «Інтимні сцени» – стала для мене екскурсом: як взагалі створюється кіно.

 

«Марілена з району P7» (2006) Крістіан Мемеску

Це був один із перших фільмів, який познайомив мене з Новою румунською хвилею. Зазвичай, якщо мені подобається якийсь напрямок у кіно – я намагаюся переглянути все, що з ним пов’язано. З румунського кіно на мене справили великий вплив «Хочу свистіти – свищу» Флорін Сербан, «Поліцейський прикметник» Корнеліу Порумбойю, а також короткометражна робота «Мегатрон» М аріана Крішана. Під впливом цієї Хвилі я знімав свою «Бороду».

 

«Акваріум» (2009) Андреа Арнольд

Цей режисер просто феноменально відчуває матерію кіно. Саме в цій її роботі мене вразив нелінійний підхід до екранізації. Як і в її «Грозовому перевалі», до речі. Вона дуже винахідливо інтерпретує літературний сюжет.

Також у британському кіно мене просто вразив «Кес» Кена Лоуча. Це такий «Маленький принц», тільки дуже жорстокий. Як і Арнольд, Лоуч не законсервований у якомусь стилі/жанрі/погляді на речі. Обидва ці режисера дуже вільно дивляться на світ. Вони вміють якось дистанціюватися від реальності, і це дає їм можливість краще розуміти те, що відбувається. Дивовижна проникливість.

 

«Час вовків» (2002) Міхаель Ханеке

Коли я навчався на філософському – мене цікавили антиутопії. А пізніше був період у моєму житті, коли я запоєм дивився фільми про апокаліпсис і зомбі. Та навіть найпотужніша і видовищна стрічка на цю тему не перекриває «Час вовків». У цій картині режисер виписує діагноз суспільству. І в ньому немов значиться: «Люди! У вас схильність до вбивства. І ви повбивали б один одного за першої можливості. І нічого з цим вже не поробиш…»

Практично всі фільми про апокаліпсис і зомбі – смакують сам процес краху цивілізації. А Ханеке показує наслідки. Це вищий пілотаж постапокаліптичного кіно.

 

«Сумна балада для труби» (2011) Алекс де ла Іглесіа

Мені подобається, коли у автора немає гальм (в хорошому сенсі цього слова). І робиться це не заради епатажу. А проникливо, інтелектуально і майстерно вписується в культурний контекст. Це абсолютно божевільне кіно. Його перегляд став справжнім відкриттям. Така соковита ода жорстокості. Просто обеліск гніву. Концентрат всього, що є в культурі люті. Я переглядав цей фільм разів зо три. Це, звичайно, не те кіно, яке я б хотів створювати. Але це просто блискучий приклад того, як працювати зі змістом і формою.

 

«Поганий поліцейський» (1992) Абель Ферара

Просто шедевральна картина, яка розповідає про поліцейського, який забирає наркоту у злочинців, сам її вживає, мастурбує на дівок-підозрюваних… Він не просто веде порочний спосіб життя, а саме живе у пеклі. Це кіно, що існує поза часом. В’язке, неприємне, парадоксальне…

У творчості Феррари це єдиний шедевр. Всі інші його фільми – сильно програють.

 

«Життя Ісуса» (1997) Брюно Дюмон

Таке відчуття, що в момент створення цього фільму на знімальний майданчик спустилися боги і доторкнулися до цього твору. А режисер потім поділився цим із нами.

Дюмон – просто недосяжний майстер. Коли трохи нижче богів, але все ще недосяжний для звичайних людей. Такими ж для мене є, наприклад, Кім Кі Дук у «Пієті» та Олександр Сокуров у «Отці і сині».

Ці три режисера – вони стабільні в своїй майстерності. Цікаво дивитися взагалі всі їх фільми і спостерігати за тим, як розвивається їх творчість. Коли вони досягають кульмінації, а коли йдуть на спад. Наприклад, у Дюмона є ще один вражаючий фільм «Людяність». Але в своїх останніх картинах – він слабший.

 

Я б хотів доповнити цей список фільмами «Голий острів» Конедо Синдо, «Проект Олександри» Рольф де Хір, «Гикавка» Дерт Палфі, а також багатьма фільмами Белла Тара, Олексія Германа старшого, Пола Томаса Андерсона, Андрія Тарковського і Догми 95.

ЧИТАТИ ЩЕ

Кращі фільми про кохання: 10 романтичних стрічок

Ось і настали, такі хвилюючі перші дні листопада, про які дуже красиво пише Жадан. І чи можна придумати кращий час для вечірніх переглядів теплих фільмів...

Найкращі боксери світу: Топ-10 бійців сучасності

Ми представляємо рейтинг найкращих боксерів із різних країн. Але хочемо звернути вашу увагу – всі рейтинги є відносними, навіть якщо брати конкретні досягнення, вагову категорію,...

Сексуальні військові: 8 фільмів про красенів у формі

Фільми про військових часто привертають увагу глядачів своїми захоплюючими сюжетами, емоційною напруженістю та героями, які уособлюють силу, мужність та відданість. Коли до цих якостей додається...

Кращі романтичні фільми для підлітків

Романтичні фільми про підліткове життя користуються популярністю протягом усієї історії кіно. Даний жанр залишається затребуваним незважаючи на дату виходу конкретної кінострічки, а тому можна сміливо...