Ван Гог. На порозі вічності: Чесний портрет художника

Фільм про останні роки життя геніального голландського живописця “Ван Гог. На порозі вічності”. Враховуючи, скільки вже сказано, написано і знято про цього постімпрессіоніста, його біографія, здавалося, давно себе вичерпала. Однак авторам нової стрічки не тільки вдалося відшукати в долі Вінсента Ван Гога несподівані факти, але й показати психологію митця так, як це ще ніхто не робив на широкому екрані.

Сюжет у цьому фільмі засувається далеко на третій план. Епізоди стрічки перегораються, як сторінки в альбомі з етюдами. Ван Гог тут без особливих пояснень переноситься з паризького кафе на просторі поля, зі своєї аскетичної кімнатки в Лувр, з храму до психлікарні. Також спонтанно на екрані з’являються і зникають різні друзі і вороги художника. Головний же акцент у картині робиться на тому, що переживав художник у найрізноманітніших обставинах, про що він розмовляв із однодумцями і що відчував, довго вдивляючись у пейзажі.

“Ван Гог. На порозі вічності” – це фільм-портрет, який крупним планом показує непередбачувані перепади настрою художника і проводить глядача плутаними лабіринтами його свідомості. Автори стрічки намагаються відтворити на широкому екрані парадоксальну психологію генія.

Вся ця стрічка тримається головним чином на виконавці головної ролі Уиллемі Дефо. Загострені риси обличчя цього актора дуже точно передають суворий лик самого Ван Гога. Дефо показує цього художника мучеником, в душі якого постійно борються бог і диявол.

Так само, як Ван Гог наповнює свої полотна насиченими яскравими фарбами, Віллем Дефо вихлюпує на екран соковиті живі емоції, в яких немає напівтонів. Тому ритм фільму вибудовується імпульсивними зигзагами. Емоційні епізоди стрічки обрушують на глядача істеричний потік помутнілої свідомості художника. Але слідом за ними йдуть неспішні медитативні сцени, в яких Ван Гог знаходить цілковиту гармонію з природою.

Дефо широко прославився рівно за 30 років до прем’єри “Ван Гога. На порозі вічності”, коли вийшла стрічка “Остання спокуса Христа” Мартіна Скорсезе. У тому фільмі актор показав, як могла б скластися доля Ісуса, якби він став обивателем. А в новій картині Дефо застосував схожий прийом, показавши людське в образі геніального художника, ім’я якого також густо обросло міфами, а для декого навіть набуло сакрального значення.

Почасти завдяки цій стрічці 2018-й рік став для Віллема Дефо знаковим. За роль у стрічці “Ван Гог…” актор завоював нагороду Венеціанського кінофестивалю. Також він отримав почесного “Золотого ведмедя” Берлінале і зіграв в одному з найбільш масштабних блокбастерів минулого року “Аквамен”. Окрім того, Дефо номінували на “Золотий глобус” і “Оскар“, які, щоправда, так і не дісталися акторові. Проте цього року у нього з’явився ще один шанс отримати статуетку Голлівудської асоціації іноземної преси, які будуть вручати в ніч на 7 січня.

Акторська гра Дефо в цій стрічці стала ще більш виразною завдяки феєричній роботі французького оператора Бенуа Дельомма (“Всесвіт Стівена Хокінга”, “Один день“). Ще ніколи раніше Дельомм не наповнював свої фільми настільки сміливими візуальними експериментами. У стрічці про Ван Гога його камера повільно парила над безмежними краєвидами, нервово тремтіла під час зривів цього художника. Екран то спалахував перенасиченими фарбами, то тускнів до аскетичного ч/б. Місцями зображення троїлося, розмивалося, заливалося жовтим туманом, а окремі кадри були настільки ефектними, немов проектувалися напряму з підсвідомості.

Звичайно, ця картина була би зовсім іншою, якби над нею не працювали режисер Джуліан Шнабель (“Скафандр і метелик”), актори Оскар Айзек (“Життя, як воно є”), Мадс Міккельсен (“Ганнібал”), Матьє Амальрік (“Щасливі невдахи”) і багато інших великих майстрів. Однак саме актор Віллем Дефо і оператор Бенуа Дельомм створили унікальний стиль цього фільму, завдяки якому він вигідно відрізняється від безлічі інших стрічок про Ван Гога.

Цей постімпресіоніст з’являвся на екранах частіше за будь-якого іншого художника. Наприклад, у 2017-му році вийшла анімація “З любов’ю, Вінсент”, яку номінували на “Оскар”. У 2016-му році відбулася прем’єра провокаційної документальної стрічки “Китайські Ван Гоги”. А у 2015-му картини цього художника стали простором віртуальної реальності у відео-роботі “Нічне кафе”. Окрім того регулярно виходили незліченні телефільми, байопік і передачі про цього майстра.

Частково інтерес до Ван Гога не остигає через величезну кількість загадок, якими повниться його доля. Донині, наприклад, немає єдиної підтвердженої версії його смерті. Окрім того навіть через 128 років після того, як Ван Гог пішов у вічність, у його спадщині продовжують знаходити нові артефакти. Так, наприклад, фільм із Дефо розповідає дивовижну історію одного з альбомів художника, який більше ста років припадав пилом у коморі сільського будинку.

“Ван Гог. На порозі вічності” має всі шанси стати в один ряд із такими видатними фільмами про художників, як “Поллок” (2000) Еда Харріса, “Любов — це диявол. Штрихи до портрета Ф. Бекона” (1998) Джона Мейбері, “Чарівна пустунка” (1991) Жака Ріветта і “Андрій Рубльов” (1966) Андрія Тарковського.

ЧИТАТИ ЩЕ

Ірина Федишин: сексуальні фото

Ірина Федишин – українська виконавиця, яку часто називають Примадонною Галичини та голосом Західної України. Вона не лише відома своїм талантом, а й збирає величезні зали...

Тіна Кароль: сексуальні фото

Тіна Кароль — одна з найбільш яскравих постатей сучасної української естради. Її життя та кар'єра є прикладом вражаючої сили волі та неперевершеного таланту. Протягом років...

Хороша погана дiвчинка: найбільш сексуальний трилер року

"Хороша погана дівчинка" (Babygirl) — американська еротична драма, знята режисеркою Халіною Рейн у 2024 році. Головні ролі виконали Ніколь Кідман і Гарріс Дікінсон. Фільм вперше показали...

Найкращі вбрання Кейт Міддлтон, нової принцеси Уельської

Кейт Міддлтон, яка нещодавно отримала титул принцеси Уельської, намагається виглядати бездоганно завжди, а тому підбирає свій гардероб з особливою ретельністю. В окремих випадках дизайнерське вбрання...