Сучасна Україна славиться своїми «заробітчанами». Хтось із наших співвітчизників підкоряє празькі смітники, працюючи прибиральником. Хтось з них – царює в каналізаціях Мілану і Верони чи місить бетон на будмайданчиках Будапешта. Закордонні досягнення лише обраних українців можна назвати видатними. Серед останніх є шість направду екстраординарних особистостей. Це українці, котрі, емігрувавши в США, завоювали «Оскар».
Останнім на сьогодні українцем, якого відзначили цією престижною нагородою, став Анатолій Кокуш. Технічний «Оскар» він отримав у 2006-му році за операторські крани «Каскад» та «Автобот», котрі суттєво розширили можливості зйомки масштабних та динамічних сцен.
Ці технічні розробки використовувалися під час зйомок фільмів «Титанік», «Троя», «Дев’ята рота», «Водій для Віри» тощо.
«Автобот» – це різновид операторського крану, який кріпиться на автомобіль і дозволяє знімати на швидкості. Кокуш розробив його разом із конструктором Юрієм Поповським та оператором Олексієм Золотарьовим. В Голівуді цю розробку назвали «Російською рукою».
А найпершим із українців-оскароносців став Льюіс Майлстоун (Лев Мільштейн).
Його комедія «Два аравійських рицарі» принесла йому статуетку «за кращу режисуру» на найпершій церемонії вручення «Оскарів» у 1927-му. А в 1930-му йому вдалося повторити це досягнення зі своєю стрічкою «На західному фронті без змін».
У 1949-му модельєр Варвара Карінська отримала премію Американської Кіноакадемії за костюми до стрічки Віктора Флемінга «Жанна Д’Арк», головну роль у якій зіграла Інгрід Бергман.
Карінська походила з сім’ї заможного харківського підприємця. З дитинства займалася рукоділлям. Це заняття так і лишилося б її хобі, властивим усім жінкам зі шляхетних сімей. Проте революція 1917-го року внесла свої корективи. Щоб вижити, вона спочатку відкрила свій чайний магазин. Потім – дизайнерський салон для московської еліти. Проте жити у СРСР з роками стало для модельєра неможливим. І вона переїхала в Париж, де створювала костюми за мотивами творів Сальвадора Далі та Марка Шагала. Згодом Кармінська опинилася в Голівуді. Там вона отримувала замовлення на костюми для всесвітньовідомих зірок Вівьєн Лі, Інгрід Бергман, Марлен Дітріх тощо.
Коли їй вручали «Оскар», то уся зала підвелася і зустрічала модельєра бурхливими оплесками. У 1952-му році вона вдруге номінувалася на золоту статуетку Американської Кіноакадемії. Проте на цей раз – безрезультатно.
Окрім найавторитетнішої кінематографічної нагороди США, вона також мала змогу отримати і найпрестижніший музичний приз країни – «Греммі». Однак обидва її альбоми лише номінувалися на цю нагороду.
Ще один технічний «Оскар» отримав Юджин (Євген) Мамут. Його розробка дозволила фіксувати героя камерами лише коли він рухався. Коли ж він зупинявся – камери його переставали вловлювати. Цей ефект компанія «ХХ століття Фокс» замовила для фільму «Хижак».
Для створення цієї технології Мамут удосконалив свій старий винахід «еластик-ефект». «Спеціальна машина, яку використовували для зйомок цих складних сцен у 1987-му році, сьогодні, коли все створюється за допомогою комп’ютерної графіки, здається смішною. Проте тоді на ній можна було одночасно прокручувати вісім плівок», – згадує інженер.
Ця технологія використовувалася при зйомках таких фільмів, як «Матриця», «Брудні танці», «Леді-Яструб» тощо.
Сьогодні Мамут разом зі своєю дружиною завідує музеєм спецефектів та анімації Animagic, який свого часу сам і заснував.
У 1992-му році за роль другого плану в комедії «Міські піжони» здобув «Оскар» Джек Пеленс (Володимир Палагнюк).
Свою нагороду Американської Кіноакадемії він отримав лише з третьої спроби. Його шлях до голлівудської слави був нелегким: він працював у штольні, був боксером, а також воював на Другій Світовій. Остання не пройшла безслідно – під час одного з польотів на своєму бомбардувальнику його літак запалав, і майбутній актор сильно обпік обличчя. Наслідки цієї аварії йому не вдалося скрити навіть після кількох пластичних операцій.
Сувора зовнішність та хриплуватий голос зробили його ідеальним виконавцем злодійських ролей. Проте в житті він був дуже м’якою та кумедною людиною.
Про своє коріння він голосно заявив під час фестивалю російського кіна, що проходив у Голівуді. Тоді він відмовився від звання «народний артист Росії», сказавши: «Я – українець, а не росіянин. Тож, пробачте… Краще я зі своїми друзями піду звідси».