За 18 років свого існування міні-фестиваль “Відкрита ніч” спочатку був студентським капусником, потім — своєрідною пробіркою, в якій зберігався геном вітчизняного кінематографу, а наразі став — не більше ніж однією з численних можливостей переглянути молоде вітчизняне кіно.
Ще кілька років тому цей кінофорум можна було назвати унікальним. Він надавав виключну можливість подивитися, чим живе наше кіно. Незважаючи на нічний холод та можливий дощ (покази проходять під відкритим небом) фест завжди збирав більше сотні відчайдушних кіноманів.
“Саме так, уночі, під відкритим небом і народжується українське кіно”, – щороку повторював натхненник кінофоруму Михайло Іллєнко. Та протягом останніх років, коли наш кінематограф, можна з упевненістю сказати, — народився, а інтернет технології дали можливість не мерзнути червневою ніччю, а переглядати сучасні кіна вдома — фест опинився перед новим випробуванням. Наразі йому вкрай необхідно змінювати формат і наповнення.
Цього і чекаєш перш за все від цьогорічної “Відкритої ночі”, що проходитиме 26-27 червня в Києві на березі Дніпра.
На цей раз фест доповнився двома денними програмами. Вони включатимуть покази студентських фільмів із Європи, майстер-класи вітчизняних та закордонних кіномитців, а також фінал конкурсу ідей для нового українського телесеріалу.
Та найголовніше — чи запропонує 18-та “Відкрита ніч” нові кіно-ідеї? Чи міститиме її програма прогресивні та цікаві ідеї, що варті того, аби присвячувати їм окремий фест? Тільки позитивна відповідь на останнє питання виправдає існування цього кінофоруму, який останніми роками стає все менш і менш цікавим.