Творчу спадщину Івана Дзюби важко переоцінити. Він випустив близько 400 наукових і літературознавчих праць, незчисленну кількість публіцистичних робіт, брав активну участь у громадській діяльності тощо. Багато в чому він підтримував і вітчизняний кінематограф.
Його спогади про Сергія Параджанова, з яким він товаришував, по досі лишаються одними з найцікавіших документів про цього режисера. Не лишався Дзюба осторонь і в критичні для українського кіна періоди – його ім’я можна зустріти серед підписантів багатьох звернень та протестів, якими інтелігенція намагалася стримати ідеологічний пресинг, від якого страждали вітчизняні кінематографісти.
Знайшлось у масиві його творчості місце і для безпосередньо кінематографічної діяльності. Так, він виступив автором сценарію двох документальних фільмів «Василь Симоненко» та «Українці. Надія», що були зняті у 1988 та 1992 роках відповідно.
Однак найбільшим його кінематографічним твором лишається серіал «Тарас Шевченко. Заповіт» (реж. Станіслав Клименко), у створенні якого він виступив у якості співавтора сценарію. У серіалі подається широка панорама життя та творчості Кобзаря. Скрипт до фільму Дзюба писав разом з Борисом Олійником та самим режисером.
На сьогоднішній день це єдиний біографічний фільм про Шевченка часів Незалежності. В ньому відобразилися багаторічні роздуми Дзюби над постаттю Кобзаря, про якого він написав не одну книгу – «Тарас Шевченко» (2005), «Тарас Шевченко: Життя і творчість» (2008) тощо.