У творчості Ірини Цілик гармонійно поєднуються літературна та кінематографічна діяльність. Публікації книжок з її творами перемежовуються з показами її короткометражних стрічок.
У 2007 році Цілик дебютувала зі своєю поетичною збіркою «Ці». Наступного ж року вийшла її повість «Післявчора» і короткометражка «Вдосвіта» («Blue Hour»). Цю поетичну картину вона зняла, будучи студенткою, під час навчання у Київському національному університеті театру, кінематографу і телебачення ім. Карпенка-Карого, який закінчила з відзнакою. Меланхолійна стрічка розповідає про мить щастя у житті головної героїні.
Не менш продуктивним для режисерки-письменника став 2012 рік, коли вийшла її збірка оповідань «Родимки» та короткометражна ігрова картина «Помин». Останній переміг на кінофестивалі «Молодість» у 2013 році в номінації «кращий короткометражний фільм».
Стрічка розповідає про те, як молода дівчина їде на старий хутір, де має завершити процедуру продажу хати свого діда. Опинившись у місці, де минуло її дитинство, вона несподівано знаходить відповіді на питання, які не давали їй спокійно жити.
Окрім кіна й літератури, в творчості Цілик є місце і для музики. Окремі її тексти лягають в основу пісень. Зокрема у 2011 оці її було відзначено першою премією «Коронації слова» у номінації «Пісенна лірика про кохання». А її вірш «Повертайся» у виконанні Тельнюк: Сестри та Kozak System став справжньої подією у світі вітчизняної естради минулого року.
На сьогодні обличчям письменниці-режисера є короткий жанр. Відчувається, що поки її талант не дозрів до масштабних романів та повнометражного кіно. При цьому це ледь не єдиний полі-жанровий митець у молодому мистецтві України, який чітко розмежовує стилістику своїх літературних та кінематографічних творів.
Вона немов віртуозна майстриня, що вміє одночасно обома руками плести дві різні рукавички, одна з яких створюється з матерії слова, а інша – з матерії кінообразу.