За своєю першою освітою Пітер Грінуей – художник. Незважаючи на те, що живопис так і лишився в його творчості на другому плані, саме за законами цього мистецтва він знімає свої фільми, перетворюючи їх по суті у рухомі картини. Його кінематографічний стиль походить саме з живопису.
«Я не можу назвати себе в повній мірі режисером – скоріше «гібридом», мене більше цікавить живопис і література… мені цікаво передавати ідеї картинами, візуальними засобами. Я – image-maker», – розповідає Пітер Грінуей.
Грінуей почав займатися малюванням ще у дитинстві. Під час вело прогулянок він завжди возив із собою олівці й папір, щоб у будь-який момент намалювати краєвиди, які йому сподобалися. За цим заняттям він проводив і більшість часу на канікулах у бабусі, де малював гори та кар’єри Уельсу.
Часто Грінуей використовував свої малюнки у ранніх стрічках. Так, одна з короткометражок режисера «Прогулянка через «Н»: реінкарнація орнітолога» стала свого роду прогулянкою по його картинам і малюнкам.
Один із малюнків Грінуея, який має місце у візуальному потоці фільму «Прогулянка через «Н»
Часто в його ігрових стрічках акцент ставиться саме на образотворчому. Натомість сюжет зводиться до умовної і дещо гротескної послідовності подій, котрі лише зводять воєдино картини та малюнки. Таким чином режиссер змушує глядача вдивитися у візуальний ряд фільму, адже буквально кожен його кадр побудовано перш за все за законами живопису, а не у відповідності з граматикою кіномови.
Окрім своєї жаги до малювання, Грінуей також добре відомий, як мистецтвознавець. Адже ще в молодості він почав вивчати історію живопису. Ці знання він частенько використовує у своїх стрічках. Вже в першій своїй кінокартині, знятій у 17 років на камеру «Супер 8», Пітер цитує картину «Офелія» прерафаеліта Джона Еверетта Міллеса.
У стрічці «Таємниці Нічного Дозору» Грінуей перетворює сюжет хрестоматійної картини Рембрандта «Нічний Дозор» у хитромудрий детектив. Відомо, що один із зображених на картині, був вбитий під час її написання. Проте в історичних документах міститься досить суперечлива інформація щодо цього факту. Щоб відшукати вбивцю, режисер оживив це полотно, запропонувавши своє оригінальне трактування «Нічного дозору». Подібний прийом він використав і в фільмі «Рембрандт, я звинувачую».
Свою інтерпретацію шедеврів живопису Грінуей створив і в серії мультимедійних інсталяцій «Переосмислення дев’яти класичних творів живопису». Працюючи над циклом цих робіт, режисер вибудовує діалог між класичним живописом та кінематографом.
Уривок з інсталяції «Тайна вечеря: бачення Питера Гринуэя»
Часто художники стають головними героями його фільмів. У їх рисах не важко розрізнити самого Грінуея. Наприклад, «Контракт рисувальника», «Живіт архітектора», «Інтимний щоденник» тощо.
Одним зі своїх улюблених митців режисер називає американського живописця і графіка Рональда Брукса Кітая. За словами Грінуея, цей художник легітимізував все те, що Пітер намагався створити самостійно.
Грінуей сміливо експериментує як у кіно, так і в живописі, звертаючись до найрізноманітніших технік (колаж, живопис олією, графіка, інсталяція…) а також стилям (абстракція, мінімалізм тощо).