В останні роки фестивальний успіх грузинських фільмів став нормою. «Мандарини» Зази Урушадзе номінувалися на «Оскар», «Кукурудзяний острів» Георгі Овашвілі потрапив у шорт-лист «Золотого глобуса», а багато інших грузинських стрічок з успіхом об’їхали практично всі престижні європейські кінофестивалі. Слідом за авторським кіно активізується життя і в світі грузинських серіалів. Одним із найактивніших учасників цього процесу є Джаба Мелкадзе, директор телеканалу GDS і автор серіалу «Парадокс», що знімався разом із Україною.
В ексклюзивному інтерв’ю Cut Insight Джаба розповів про те, які серіали вийдуть у Грузії найближчими роками, що потрібно міняти у смаках глядачів, і як розвивається кінематограф його прекрасної країни.
Над чим зараз працюєте?
Над третім і четвертим сезонами «Кухні». Це російський формат. Також ми купили формат британського детектива «Лютер». Сподіваюся, вийде хороший грузинський детектив із характером. Плануємо розпочати зйомки у 2017-му. Можливо, ми також візьмемося за третій сезон «Парадоксу». Поки ми точно не вирішили.
Серіал «Парадокс» було з нуля створено вашою командою. Чи часто в Грузії створюється свій власний телепродукт, який би не спирався на якийсь закордонний телеформат?
До того, як у 2014 році ми почали знімати власні серіали на каналі GDS, у Грузії було знято лише один оригінальний рейтинговий серіал «Подруги моєї дружини». Зараз іде вже восьмий його сезон на каналі «Руставі 2». Звичайно, було і багато інших вітчизняних серіалів, але їх не можна назвати успішними. Великим успіхом у нас ще користувався історичний серіал «Тифліс», який було продовжено на другий сезон, і на цьому його сюжет завершився. Коли ж ми запустили «Кухню», то її сприйняли не дуже добре. Нам закидали те, що це російський серіал, і чому ми не зробили щось оригінальне.
З України ми дивимося на грузинське кіно останніх років, як на феномен. У вас знімається зовсім небагато картин, але практично всі вони користуються великим успіхом. Багато ваших фільмів беруть участь у найпрестижніших кінофестивалях, а кілька років тому вони завоювали номінацію на «Оскар» і багато інших нагород. Із чим це пов’язано?
Напевно, має значення столітня історія нашого кінематографа. Тож кіно у нас, можливо, вже закріпилося в генетиці. Але в дійсності знімати кіно в Грузії дуже складно. В основному у нас створюють авторські фільми для фестивалів. А комерційне і популярне кіно у нас взагалі не знімається. Головна причина в тому, що в усій Грузії всього близько десяти кінотеатральних екранів, які до того ж знаходяться лише у двох містах: Батумі й Тбілісі. Тому, знімаючи кіно, ми робимо ставки на фестивалі і на прокат в інших країнах.
Які серіали вплинули на вас, і які ви вважаєте еталонними?
Я полюбив кіно після перегляду «Дракули» Френсіса Форда Копполи. Мене зацікавило, як вони це зробили, і тоді батько, що 40 років пропрацював на телебаченні, пояснив мені, як створювалися всі ці костюми, декорації і спецефекти. Тоді я й вирішив зайнятися кінематографом професійно. Я люблю показувати на екрані вигаданий світ.
Мої найсильніші враження останніх років – це серіали «Справжній детектив», «Містер робот» і «Проповідник». Не знаю, коли в самій Грузії почнуть знімати щось подібне. Тому що поки у нас найбільш популярними є мелодрами і мильні опери. У Європі, наприклад, 70% аудиторії дивиться саме драматичні серіали в дусі американського «Карткового будиночка» або скандинавського «Уряду». А у нас навпаки – 90% аудиторії дивиться мелодрами, а меншість – настільки серйозні якісні серіали.