Режисер фільму «Брати. Остання сповідь» Вікторія Трофіменко перераховує десятку фільмів, кожен із яких став у її житті, свого роду, новим горизонтом. Деякі з цих картин її надихають, в зв’язку з чим Вікторія регулярно їх переглядає. Інші ж запали в душу після буквально декількох переглядів багато років назад.
«Перед дощем» (1994) Мілчо Манчевскі
Не знаю, чому цей фільм так сильно мене зачепив. Мабуть, закільцьованою драматургією. Несподіваний фінал. Я подивилася його в 1996-97 роках по телевізору, в нічному ефірі. Пам’ятаю, ще була зовсім одна вдома, і поділитися було ні з ким. Ця картина якось міцно в мене проросла. Тоді це кіно здалося мені іншим, відмінним від інших. Саме після нього я зрозуміла, що хочу знімати фільми. Заворожив, загіпнотизував, запрограмував…
«Кріт» (1970) Алехандро Ходоровський
Ну, тут і говорити нема про що. Це колосальна притча. Ходоровський – великий. Одна тільки сцена, коли персонаж пробиває стіну і говорить: «Я бив уже тисячу разів. Нічого не виходить!» І, опустивши руки, відступає від мети. А вчитель відповідає: «Всього лише тисячу?» І вдаряє долотом, після чого камінь тріскається, даючи їм вихід. Може репліка не дослівна, проте по суті. Ця сцена багато чого варта. Це не з тих фільмів, який я можу переглядати багато разів, але саме той, побачивши який один раз, ніколи не забудеш.
«Форрест Гамп» (1994) Роберт Земекіс
Затертий до дірок у нашому домі фільм. Все в ньому ідеально. Все зійшлося. Час від часу переглядаємо. Теж колись у юному віці став для мене відкриттям, я довго його в собі носила, думала, переварювала. Він затягнув і залишив післясмак, що переливається в душі різними гамами.
«Військовий нирець» (2000) Джордж Тіллман молодший
Час від часу ми переглядаємо цей фільм із дочкою. Він нас заражає цілеспрямованістю. Одна з його сильних сторін у тому, що він заснований на реальній історії. Трохи мелодраматичний, але це його анітрохи не псує. Трохи пафосний, але сама історія – така. Персонаж без єдиної вади. Такий правильний і хороший… Ймовірно, я сама дуже складна і не завжди хороша, щоби повірити в такий ідеальний образ, але все це мені геть не заважає, тому що є подвиг людського духу. Боротьба з зовнішніми обставинами. Сама історія гідна, зроблено добре, якісно.
«Зелена миля» (1999) Френк Дарабонт
Для мене це шедевр. Можу дивитися і передивлятися. Акторський тандем склався, як і в усіх перерахованих тут фільмах. Історія, рішення, режисура, візуальна складова… Я його показала дочці, коли їй було років 11. І як вона каже, враження у неї до сих пір залишилися. Так і в мене.
«Пролітаючи над гніздом зозулі» (1975) Мілош Форман
Крута режисура. Крута гра акторів. Крута операторська робота. Дійсно вражаюче кіно. Мене вразило. Один із улюблених фільмів у нашому домі.
https://www.youtube.com/watch?v=GmW3f_u2cR4
«Та, що танцює в темряві» (2000) Ларс фон Трієр
Я не фанат фон Трієра. Хоча чомусь дехто думає, що він мені подобається. Але цей фільм я дуже люблю. Вразив. Я відчувала абсолютне співпереживання протагоністові. Незручність за прояви антагоніста. Ну, от якось емоційно він мене взяв. Ревіла ридма. Я взагалі дуже емоційна людина. Мені доводиться себе стримувати в житті, щоби не проривалося. Тому коли дивлюся кіно, то емоційна складова – для мене основна. Затягнув – не затягнув. У цьому фільмі вона є.
https://www.youtube.com/watch?v=Pj4LhTHpahs
«Сталкер» (1979) Андрій Тарковський
Що тут скажеш, геніально… Дуже люблю це кіно. Насолода для душі, для слуху, для ока, для мозку. Медитативне видовище. Люблю його фінал. Ідуть-ідуть уесь фільм, філософствують, ризикують, проживають життя, долають труднощі, домагаються і ось-на, бери…. А …. – дуже круто. Дуже правильно і по-людськи. Правдиво. Щиро. Взагалі Тарковський – майстер, звичайно…
«Андеграунд» (1995) Емір Кустуріца
Незважаючи на сумнівну репутацію Кустуріци, я дуже люблю його творчість. Переглянула всі його фільми, і всі вони мені подобаються. «Андеграунд» – один із топів у списку цього режисера. Разом із «Часом циган» того ж Кустуріци – ну, глибоко ж і сильно! Яка мені різниця, яка людина Кустуріца, і які його політичні погляди, якщо він – крутий режисер і його кіно, таки кіно…
«Апокаліпсис сьогодні» (1979) Френсіс Форд Коппола
Цей фільм – мій ровесник. Це був шок, глибоке проникнення, потрясіння, захоплення, маса емоцій. Так, він мене вразив. У мене немає особистої прив’язки до фільму (ну, яка може бути особиста прив’язка до теми війни у В’єтнамі?) Проте мені цікавий психофізичний світ людини. А в цьому фільмі він чудово досліджений. Гідна стрічка світового кінематографа, як на мене.
А взагалі, якщо говорити про фільми, які вплинули на формування, то в дитинстві в кінотеатрі показували переважно індійське, французьке (з Жан Полем Бельмондо) та італійське (з Адріано Челентано, Софі Лорен та ін). ПРинаймні, на таке кіно мене водили батьки – в той час я самостійно репертуар не вибирала. Всі вони теж дуже вплинули в формування. Напевно, на підкірку засіло. Ну і, звісно, фільми радянського періоду: Данелія, Меньшов, Михалков, Биков, Рязанов, Герман старший. Мені дуже подобається Акіра Куросава, за настроєм і атмосферою. Я взагалі тяжію до Азії. Загалом, фільмів багато…
