Наразі Олександр Денисенко працює над фільмом «Таразі. Прощання з пустелею», який обіцяє вийти в наступному році. Раніше ж він випустив цілу низку стрічок, серед яких були і фільми-портрети про Антона Чехова, Тараса Шевченка і його батька – режисера Володимира Денисенка.
Перераховуючи власну десятку картин, що найбільше вплинули на його життя і творчість, Олександр зазначив, що оцінює фільми, перш за все, за драматургічними структурами. «Для мене це найважливіше. Тому на перше місце я поставив саме «Аталанту» Жана Віго. У ній невигадлива, легка, розумна і геніально-проста драматургія. Це один із найбільших у світі фільмів», – пояснив він.
«Аталанта» (1934) Жан Віго
«Громадянин Кейн» (1941) Орсон Уеллс
«Жадібність» (1924) Еріх фон Штрогейм
«Звенигора» (1927) Олександр Довженко
«Страйк» (1924) Сергій Ейзенштейн
«Амаркорд» (1973) Федеріко Фелліні
«Велика ілюзія» (1937) Жан Ренуар
«Запаморочення» (1958) Альфред Гічкок
«Звуки музики» (1965) Роберт Уайз
«Фантомас» (1964) Андре Юнебель
«Вісім з половиною» – дуже особистісний фільм Фелліні. Але саме в «Амаркорді» вражає величезна кількість сюжетних ниток, які виплітають цілий світ. Драматургія цієї картини тримається на жанровості й достовірності епізодів. Навіть якщо ви ніколи не їздили в Італію – у ній можна побувати, переглянувши цю картину. А «Звуки музики» і «Фантомас» – це враження з дитинства. Згадуючи їх, з’являється тепле почуття радості. Це фільми, що долають ментальні відмінності. Вони зрозумілі в будь-яких країнах світу», – розповів Денисенко.
