Цьогоріч жоден вітчизняний фільм не бере участь у конкурсній програмі Каннського кінофестивалю, що триватиме з 13 по 24 травня. І це скоріше закономірність, аніж виключення, адже наше кіно вкрай рідко бореться за його нагороди.
Та якщо український фільм таки потрапляє до конкурсу Канн, без нагород він зазвичай не залишається.
Літопис українського кіна в Каннах:
1990 рік
Секція «Двотижневик режисерів»: «Лебедине озеро. Зона» Юрія Іллєнка. Приз FIPRESCI та нагорода молодіжного журі. (фільм знято у копродукції СРСР, Швеції та Канади)
2005 рік
Короткометражний конкурс: «Подорожні» Ігоря Стрембіцького. Гран-прі у своїй секції.
2008 рік
На регулярній основі почав працювати Український павільйон. У різні роки він презентував такі картини, як «Богдан Зиновій Хмельницький» Миколи Мащенка, «Сафо» Роберта Кромбі, «Тойхтопройшовкрізьвогонь» Михайла Іллєнка, «Кастинг» Олександра Шапіро, «Владика Андрей» Олеся Янчука, альманах «Закохані» та багато інших.
2010 рік
Основний конкурс: «Щастя моє» Сергія Лозниці (фільм знято у копродукції з Нідерландами та Німеччиною)
Спеціальний показ: «Шантрапа» Отара Іоселіані (фільм знято у копродукції з Грузією та Францією)
2011 рік
Короткометражний конкурс: «Кросс» Марини Вроди. Гран-прі у своїй секції. (фільм знято у копродукції з Францією)
2014 рік
Секції «Тиждень критики» та «Золота камера»: «Плем’я» Мирослава Слабошпицького. Приз «Відкриття», нагорода фонду Ган та Гран-прі (усі три нагороди – «Тижня критики»).