Вперше твір Юрія Винничука було екранізовано у 1994 році. Це була казка письменника, за мотивами якої було знято коротку анімацію «Історія аодного поросятка». Фільм розповідає про поросятка, яке дуже любило подорожувати. За сюжетом воно потрапляє до королівського замку, у темний ліс, до піратів…
Через три роки вийшла екранізація ще однієї казки Винничука «Як метелик вивчав життя». Однойменна стрічка розповідає про метелика Адмірала, котрий думав, що буде жити всього лише до ночі. Цілий день готуючись до власного похорону, він лише під вечір дізнається, що його життя скінчиться не сьогодні.
Сценаристом та режисером обох цих фільмів виступила Людмила Ткачикова.
У 2004-му виходить короткометражна ігрова картина Тараса Ткаченко «Трагічне кохання до зрадливої Нуськи». В основу її сценарію покладено оповідання Винничука «Граната на двох».
Фільм розповідає про двох хлопчиків, що живуть у селі. Обидва вони по вуха закохані у місцеву красуню Нюську, через що їх спілкування повсякчас перевіряється на міцність. Коли ж у селі з’являється молодик у військовій формі – хлопчики розуміють, що конкурувати з ним за увагу красуні немає сенсу. Через це вони відважуються на трагікомічний вчинок – покарати і себе і зрадливу Нюську.
Незважаючи на те, що в творчому доробку Винничука близько десяти повістей та романів, котрі б могли лягти в основу сценарію для повнометражного фільму – лише один його твір було екранізовано у повнометражному форматі.
У 2007 році відбулася прем’єра повнометражного телефільму «Діви ночі» (реж. Олег Фиалко), який було знято за однойменним романом письменника.
Фільм розповідає про молодого журналіста Юрія, котрий повертається у рідне місто після багаторічної роботи за кордоном. Одного дня він потрапляє у загадкове місце під назвою «Школа кохання», де зустрічає дівчину, котру колись кохав. Він починає розслідувати – як вона сюди потрапила і що з нею трапилось з тих пір, як вони востаннє спілкувалися. Для цього йому доводиться увійти у кримінальний світ. Але Юрій погоджується піти на ризик заради того, щоб врятувати свою колишню кохану з сексуального рабства.
Фільм знято у форматі б анальної російської телевізійної мелодрами, що розчарувало шанувальників творчості Винничука. Вони нарікали на тому, що у картині споганено первинний сюжет. Дію тут перенесено у сучасний мегаполіс, в той час як у романі описується романтика Львова 70-х років. У зв’язку з цим питання, актуальні для Львова 70-х виглядають у атмосфері сучасного великого міста неправдоподібно.
Що ж, сподіватимемося, що в майбутньому твори Юрія Винничука отримають «друге життя» у вигляді достойних повнометражних екранізацій, які не будуть виглядати дешевими гіпсовими копіями мармурових шедеврів письменника.