Одна з найбільш амбітних молодих українських актрис Марина Бородіна зараз проходить навчання у престижній New York Film Academy. За спиною у неї робота в ролі телеведучої, цілий букет ролей у телефільмах, а також театральні роботи. Незабаром творчість актриси вийде на новий рівень.
В ексклюзивному інтерв’ю Cut Insight, Бородіна поділилася рецептами власного успіху, розповіла про специфіку навчання в Голлівуді, а також про те, що у кожної справжньої актриси має бути свій почерк.
Раніше ви знімалися в Україні. Зараз отримуєте кіноосвіту в Лос-Анджелесі. А в подальшому ви плануєте зніматися, перш за все, в Голлівуді?
Я маю намір працювати в якісних і цікавих проектах. Буду щаслива, якщо це будуть фільми українського виробництва або копродукціонні проекти, в яких братиме участь Україна. Наприклад, як «Гніздо горлиці», «Межа», «Ефір», «Ізі» тощо. Вони знімалися разом з Італією, Польщею, Францією та іншими державами.
Ви знаєте українську кіносвіт зсередини. А тепер вникаєте в американську кіноіндустрію. Різниця між ними, звичайно, колосальна. Проте що кидається в очі в першу чергу, коли потрапляєш в Голлівуд?
Українське кіно тільки-тільки стає на ноги. А в Голлівуді налагоджений буквально кожен нюанс кіновиробництва. Раз на тиждень я проходжу практику на студії Universal. Там, разом з іншими студентами-кінематографістами, ми знімаємо короткометражні фільми. При цьому надається вся необхідна для цього апаратура. Деякі з цих картин потрапляють на фестивалі. За перші два місяці навчання я знялася вже в декількох таких коротких метрах. Тобто робота тут протікає набагато інтенсивніше.
І в Україні, і в США з великою повагою ставляться до системи Костянтина Станіславського. Це немов Старий Заповіт. Але застосовують і техніки американських гуру.
В ході навчання акторській майстерності в Голлівуді паралельно освоюються базові вміння кінознавця, сценариста, режисера, продюсера, оператора і монтажера. Ми зі студентами разом знімаємо фільм і в ході цього пробуємо себе на кожній з цих позицій.
Освіта і зйомки, напевно, не залишають ні хвилини вільного часу.
Так. Навчальний графік настільки щільний, що доводиться навіть відмовлятися від пропозицій по зйомках в короткометражних фільмах, сценарії яких мені подобаються. Все, за що я беруся, я намагаюся робити добре. Тож якщо немає достатньо часу на підготовку і роботу над фільмом, то я просто відмовляюся. Адже якість – понад усе.
Чому ви вирішили обрати професію актриси?
З дитинства я мріяла стати телеведучою. Та коли настав час вступати до інституту, то найпопулярнішим напрямком була юриспруденція і економіка. Тоді я обрала останню, тому що саме цей напрямок в Україні був перспективним. Проте доля піднесла мені приємний сюрприз: будучи на першому курсі факультету міжнародної економіки ДонНУ, я дізналася про кастинг ведучих на один із місцевих телеканалів. Відбір тривав близько трьох місяців. На це місце претендувало більше ста чоловік. В результаті мене затвердили, і я стала господинею вечірніх прямих ефірів. Мені тоді було всього 17 років.
Потім цей телеканал перебрався до Києва. Саме в той час в столицю приїжджали з майстер-класами голлівудський актор Баррі Праймус і продюсер Ларрі Кострофф. Ці люди переконали мене в тому, що потрібно пробувати себе в якості актриси, тоді я розіслала свої фото та резюме в кіностудії. Після цього мене почали запрошувати в кіно.
А як з’явилося рішення відправитися на навчання в Лос-Анджелес?
Я давно мріяла про освіту в сфері кіно закордоном. Коли дізналася, що представники New York Film Academy приїжджають в Україну, то відразу прийняла рішення діяти. Відбір проходив у грудні 2016 року. Потрібно було прочитати драматичний і комедійний монологи і написати кілька есе. Я добре вп орал ася з цим завданням, тож мені дали грант і запропонували пройти навчання в Лос-Анджелесі.
Своїми alter ego ви називаєте Дженніфер Лоуренс, Шарліз Терон, Кейт Уінслет і Скарлетт Йоханссон. При цьому ви уточнюєте: «У кожної з них є свій «почерк», який проглядається крізь усі їх роботи, і кожна викликає відгук у моїй душі». Що ви маєте на увазі під «унікальним почерком»?
У кожної актриси має бути свій унікальний стиль. Зараз епоха характерних акторів, коли за кожним закріплюється якийсь певний набір типажів. Одні грають, наприклад, тільки комедійні ролі. А інших вибирають виключно для драм і трилерів.
Іноді навіть на етапі сценарію одразу видно, що роль якогось окремого персонажа прекрасно б виглядала у виконанні, наприклад, Кейт Уінслет. Тому що вона володіє своїм дивовижним почерком.
А який «почерк» ви відпрацьовуєте у своїй творчості?
Мені б хотілося попрацювати в найрізноманітніших жанрах. Проте перевагу я віддаю все ж героїням, які дуже сильні духом. Які відрізняються самодостатністю і наявністю безлічі навичок і здібностей. Мені дуже імпонують люди з міцним внутрішнім стрижнем. Тому що і я сама – така сама. Це вимагає постійної інтенсивної роботи над собою.
Дуже люблю фільми про супергероїв і людей з надзвичайними здібностями. Героїні, які одночасно і розумні, і інтелектуальні, і спокусливі, і сильні. Ось такий почерк я відпрацьовую.
Як ви працюєте над новими персонажами? Як вживатися у ролі?
Мені подобається експериментувати з різними техніками, особливо останнім часом. Все залежить від завдання, яке поставлене перед моїм персонажем. Від жанру твору і від наявності певного особистого досвіду. Велике значення також має бачення режисера.
Я вдячна моїм педагогам за те, що вірили в мене і кидали мені виклики.
Наприклад, у виставі-лабораторії «Попелюшки-зечкі», поставленому Максимом Михайличенко, я грала замдиректора колонії суворого режиму для дівчаток-підлітків. До цього я навіть уявити не могла, що зможу зіграти такого непростого, владного і навіженого персонажа. І як виявилося – в мені живе маленький генерал.
У будь-якому випадку, навіть якщо доводиться грати вкрай негативного персонажа (насильника або вбивцю), завдання актора – його виправдати.
Завдяки саме цій ролі мене з часом запросили у фільм «Діти перемоги», який вийшов у цьому році. Там я зіграла наглядачку концтабору «Аушвіц». І щоб зрозуміти нелюдські вчинки цієї героїні, я проаналізувала, наскільки сильним в ній був дух патріотизму, як вона була віддана ідеології Гітлера.
Ці дві ролі не тільки допомогли мені розширити свій акторський діапазон, а й дали зрозуміти, що я ще в процесі пізнання своєї емоційної палітри. А це дуже цікаво!
Як ви справляєтеся з відмовами на кастингах?
В такому випадку дуже допомагає принцип: хочеш мати – відпусти. Якщо, йдучи на кастинг, не покладати особливих надій на отримання ролі, а насолоджуватися процесом гри, то частіше за все, успіх гарантований.
Один з найбільш обговорюваних фільмів цього року «Ла-Ла Ленд» розповідає, серед іншого, про дівчину, яка ходила по кастингах і намагалася побудувати акторську кар’єру в Голлівуді. Ця картина дуже ефектно і романтично показує кіноіндустрію Лос-Анджелеса. Чи справді це настільки казкове місто, в якому можливо чудо?
У Лос-Анджелесі живуть і працюють дуже різні люди. З одного боку всі посміхаються. І це налаштовує на позитив. У повітрі витає дух творчості, необмежених можливостей… Просто сидячи в кафе, за сусіднім столиком може виявитися який-небудь режисер або продюсер. При цьому вони будуть дуже просто одягнені. І по зовнішності не здогадаєшся, що це якась важлива особистість, знайомство з якою може істотно вплинути на долю. А з іншого боку, є серйозна конкуренція, коли в боротьбі за роль люди готові практично на все. Але перемогти в такому випадку стає ще цікавіше і приємніше!
Дуже велике значення для кожного кінематографіста має репутація. Незважаючи на те, що кіноіндустрія тут – найбільша в світі, всі один одного знають. Тож думку про себе необхідно формувати з перших днів навчання.
Навіть уявити складно, що тут хтось із акторів може прийти на знімальний майданчик, не вивчивши слова. Тому що в такому випадку, ця людина підводить всю команду, гаячи їх час і гроші. А варто лише допустити один промах, як знайдеться заміна, і роботу отримає хтось інший, адже, як я вже говорила, конкуренція – колосальна.
Протягом останнього місяця весь світ обговорює каскад скандалів, які прогриміли в зв’язку зі звинуваченнями в сексуальних домаганнях продюсера Харві Вайнштейна, акторів Кевіна Спейсі, Стівена Сігала, Чарлі Шина, Дастіна Хоффмана та інших великих зірок. Як ви ставитеся до вчинків цих кінематографістів?
Я думаю, що подібні ситуації можуть відбутися в кіноіндустрії будь-якої країни. І якщо раптом ви зіткнулися з такою людиною на своєму творчому шляху, то, мені здається, варто змінити маршрут. Що добре в Лос-Анджелесі – так це кількість кінокомпаній і незалежних режисерів і продюсерів, які в постійному пошуку талановитих і працьовитих артистів! Як на мене творча реалізація і почуття власної гідності набагато важливіше подібних авантюр.
Якому стилю одягу ви віддаєте перевагу?
Я не люблю мішкуватих і кричущих фасонів. Віддаю перевагу стильному і стриманому одяг, який підкреслює фігуру. Я регулярно займаюся спортом і йогою, а також медитую. Зокрема, йога допомагає мені почувати себе комфортно в некомфортних ситуаціях. Я люблю вправи, які виробляють у мені усвідомленість і терпіння. Від заняття – до заняття, я зрозуміла, що ця практика змінила мою свідомість і допомогла гармонізувати життєву енергію.
Що вас надихає?
Сильні успішні люди. Беру приклад з жінок, яким вдається гармонійно розподілити енергію на всі сфери життя. Також мене надихає бажання стати кращою версією самої себе. Коли я стикаюся з труднощами і намагаюся знайти вихід з ситуації, що склалася.
Марина Бородіна
Народилася в Макіївці (Донецька обл.) у 1985 році. Знімається в кіно з 2006 року. З тих пір з’явилася приблизно в десяти фільмах і серіалах, останні з яких мають робочі назви «Місто закоханих» (реж. Антон Гойда) і «Схід – Захід» (реж. Денис Оливній). Їх прем’єра запланована на початок 2018 року.
У 2006 році закінчила Школу Голівуду в Україні (курс Баррі Праймуса з акторської майстерності). У 2015 році навчалася в театральній студії «Чорний квадрат», курс Михайла Кострова. У 2016 році закінчила акторський курс в Ukrainian Film School, майстерня Максима Михайличенка. У 2017 році стала героїнею арт-проекту «Брексит» художника Ігоря Галана.
Наразі час живе в Лос Анджелесі і навчається у New York Film Academy.
