Під час перегляду багатьох популярних голівудських фільмів божеволієш від люті. Але “Вік Адалін”, що виходить на екрани 11 червня, перевершує найгірші сподівання. Навіть байдужого флегматика ця стрічка перетворить на невгамовного холерика.
Безсовісні сценаристи Фабрики мрій сплели сюжет цієї мелодрами з кількох тон лапши, яка щохвилини вішається на вуха глядачів.
Іржавою пружиною сюжету стала виссана з пальця ідея про жіночку, яку однієї страшної ночі так шандарахнуло блискавкою, що вона втратила здатність старіти. Зберігатися вона почала краще за консерву для полярників. І проживає вона в такому стані більше ста років.
Аби вся ця надумана маячня краще кріпилася на вухах наївних дівчаток-підлітків (доросліші глядачі — не досиджують й до середини фільму) кожна сцена тут жирно намащена солодкавим сиропом дешевої романтики.
Перед показом цієї стрічки треба нагадувати людям про те, щоб вони вимкнули не тільки мобільні телефони, але й мізки. Адже навіть поверховий аналіз сюжету цього туповатого видива одразу викриває у ньому зневагу до глядача.
Ви знаєте таблицю множення або прочитали в житті більше двох книжок? Ви надто розумні для цієї стрічки!
Потенці йно задум картини міг би перерости у символічний епік про інфантильне ХХ століття. Головна героїня, що зависла у кокетливому віці “трохи за двадцять” і так пройшла через усі напасті попереднього сторіччя, — є немов його алегорією. Адже протягом усієї цієї епохи людство усіляко намагалося зберегти та популяризувати молодість і красу.
Того, чим його величність парадокс і нагородив протагоністку. Саме цією гонитвою за молодістю західна цивілізація отруїла життя мільйонам людей. Уособленням цього зомбування інфантильністю й могла стати екранна Адалін.
Проте автори “Віку Адалін” спростили все до сопливого цьом-цьом-детективу. Протягом усіх цих сюжетних ста років головна героїня тільки те й робить, що міняє чоловіків. І з кожним вона зустрічається рівно до тих пір, поки справа не доходить до серйозних стосунків.
Обручки вона боїться, немов вампір — хреста. Адже ні перстень, ні розп’яття чи будь-який шаманський талісман не зможуть зняти з неї прокляття фатуму і змусити знову старіти. Ну, а враховуючи те, що Адалін не хоче потрапити у книгу рекордів Гіннеса, як надцятикратна удова, то й серйозні стосунки розпочинати не хоче.
Дивує те, що протягом цілого століття свого життя – ментально Адалін лишається підлітком. Вона не робить висновків щодо відносин із чоловіками. Не намагається відповісти на жодне з питань, яке ставить їй підступна доля. А просто перестрибує з одного ліжка в друге.
Озирнувшись після показу стрічки по залі — я побачив багато подібних Адалін. Таких самих дівчат, що готові на все заради того, щоб зберегти свою молодість та красу. З вологими від фільму очима вони додивлялися титри. То ж, що бісить більше: тупість екранної героїні, чи засилля подібних лялько-подібних Адалін у реальному житті?
P. S.
Поціновувачам українського кіна буде цікаво прослідкувати у цій стрічці мотиви, що дуже нагадують стрічку “Гудзик” (2008) Володимира Тихого. В одному з епізодів “Віку Адалін” чоловік так само впізнає свою давнішню коханку у молодій дівчині. Проте у вітчизняному фільмі мотив кохання, пронесеного чоловіком крізь роки, показується без голівудської магії. Колізія тут спирається не на генні еківоки, а на аномальну подібність зовнішності матері та дочки.