Картина південнокорейської режисерки Кім Бо-ра «Колібрі» (House of hummingbird) отримала на 48-му київському кінофестивалі «Молодість» призи за кращий повнометражний фільм, а також диплом FIPRESCI. Ця стрічка виділялася серед інших учасників конкурсної програми кінофоруму справжньою кінематографічною магією і вишуканим сплетінням тонкої поетичності з грубою соціальною реалістичністю.
Фільм переносить глядача в Південну Корею 1994 року. У центрі сюжету перебуває 14-річна дівчинка на ім’я Ін-Хі. Автори фільму пишуть у синопсисі картини, що ця дівчинка пурхає по життю, немов колібрі в пошуках насолоди. Однак фактично її життєвий шлях переповнений драматичним потрясіннями, стресами і страхом. А моменти радості і насолоди – не більше ніж короткі антракти в суворій драмі її життя.
Батьки змушують Ін-Хі важко працювати в своєму магазині. Її старший брат б’є її через дрібницю. У родині їй ні з ким поговорити про сокровенне і поділитися своїми переживаннями. Адже батько цілком зайнятий роботою, а мати – не виходить з апатії. Крім того між батьками часто спалахують сварки. У школі строгий учитель залякує її жорстокими правилами поведінки. Також він вселяє думку, що з кожним днем всі люди вмирають і головне в житті – це служити суспільству, не витрачаючи ні хвилини на розваги. Кульмінацією цієї тривалої чорної смуги в житті Ін-Хі стає підозріла пухлина, яку не може повноцінно діагностувати місцевий лікар. Однак саме в цей момент в її житті з’являється нова вчителька, яка змушує дівчинку зовсім по-іншому подивитися на світ і змінити своє уявлення про людей.
У «Колібрі» неодноразово підкреслюється рік, а в окремих сценах – навіть день, коли розгортаються ті чи інші події. 1994 рік став поворотним для Південної Кореї. Саме з цього року країна почала історію свого процвітання. Однак автори фільму не винесли на перший або навіть другий план всі ці господарські зміни в Південній Кореї. Замість цього вони показали, як змінився світогляд жителів цієї країни до і після 1994 року. Як суворі меседжі «служити суспільству» змінилися більш ліберальними «будь вільний». Як установка «підкоряйся старшому/сильному!» розвіялася, немов отруйне прокляття, і замість неї оформилося «будь собою!». Це нове більш вільне покоління і уособлює в фільмі дівчинка Ін-Хі.
Картина переповнена делікатним символізмом. Так, сцена в якій валиться великий міст, римується з меседжем про те, як у країні відбувається розрив між поколіннями. А те, як головна героїня тренує свій почерк, перегукується з тим, як дівчинка знаходить власний голос і стає самостійною особою.
Монтаж фільму нагадує політ колібрі. Головна героїня літає від квітки до квітки (від епізоду до епізоду), немов збираючи пилок і росу. Так само, як колібрі застигає в повітрі – статично застигає і камера практично в кожному епізоді картини. І так само, як колібрі різко змінює траєкторію в польоті – непередбачувано змінює напрямок і сюжет фільму.
Прямих відсилань до птахів колібрі у фільмі немає. Ці мініатюрні створіння проходять через екран тільки як алегорія. У стародавній міфології колібрі символізували радість, здоров’я і благополуччя. У індіанських народів є міф про те, як колись у давнину сувора богиня позбавила людей дощу на чотири роки. І в результаті єдиною істотою, якій удалося пережити настільки затяжну посуху, стали колібрі. Подібно до цього птаха і головна героїня намагається вижити і знайти радість у світі, де люди живуть без любові.
Процес дорослішання головної героїні, який детально показано у фільмі, підкреслюється легким мелодійним саундтреком. Ця музика просякнута емоцією пробудження. Легкі фортепіанні ноти сплітаються в повітряні ноктюрни і прекрасно передають настрій головної героїні. Ця зовсім юна і скромна дівчина боязко проявляє свої перші акварельні почуття і намагається знайти своє місце в недоброзичливому навколишньому світі.
У фільмі «Колібрі» винахідливо поєднуються епізоди сімейних сварок і поетичні сцени палкого щастя. Перші зняті лаконічно і без прикрас. А другі – дуже мальовничо. Ці полярні за настроєм епізоди контрастно стикаються один з одним.
Коли завершується друга година перегляду картини, то здається, що дія підійшла до логічної розв’язки і зараз на екрані повинні з’явитися титри. Однак у цей момент у сюжеті відбувається нова зав’язка, а потім ще одна, і ще… Цей сміливий експеримент у побудові оповідання відрізняє «Колібрі» від багатьох інших прем’єр року.
Дуже лаконічно цей фільм зачіпає як філософський роздум про те, що все в житті продиктовано фатумом, так і провокаційну тему одностатевої любові. Кінофестиваль «Молодість» часто віддає перевагу фільмам, в яких зачіпається гомосексуальна тематика.
«Колібрі» потрапив у тренд кіно останніх років, у якому розповідається про дітей, які не отримують достатньо любові від оточуючих. Ця тема стала дуже часто проявлятися в останні роки у фестивальному кіно з різних країн. А значить, кінематограф заявляє про гуманітарну катастрофу, яка накрила цілий світ. Ціле покоління дітей шляхом у доросле життя проходить через довгий лабіринт жорстокості і нерозуміння. При цьому як «Колібрі», так і багато інших фільмів на цю тему, заявляють, що рятуватися з такої ситуації дітям доводиться самостійно. І навіть якщо неможливо знайти любов в оточуючих, то це не означає, що потрібно придушувати це почуття в самому собі.
