В цьому році фільм Філіпа Сотниченко «Цвях» був визнаний кращою українською короткометражною стрічкою на Одеському кінофестивалі. А його попередня робота «Син» брала участь у конкурсній програмі одного з найпрестижніших форумів короткометражного кіно у французькому Клермон-Феррані.
Складати список фільмів, що вплинули на своє життя і творчість, Сотниченко почав під час зйомок своєї нової картини «Технічна перерва», що вийде у 2017-у. Цей фільм знімається немов без монтажу, як «Бёрдмен». Подібну нерозривну єдність представляють із себе і перераховані у списку фільми. Кожен із них немов продовжує і доповнює попередній.
«Астенічний синдром» (1989) Кіра Муратова
Пам’ятаю, як уже на перших кадрах зрозумів, що нічого подібного ніколи ще не бачив. У процесі перегляду мені часто здавалося, що я щось не дочув. Найсильніший ефект на мене справив перехід між історіями, коли першу половину фільму розсипає в кінотеатрі герой з другої його половини. Всіх відчуттів вже й не згадаю, але враження фільм залишив незабутнє.
«Мій друг Іван Лапшин» (1984) Олексій Герман
Ключовий фільм у моєму житті. Саме таким я уявляю собі ідеальний кінематограф. Дивно як в одному фільмі об’єднані всі його можливості. Чорно-біле зображення і колір. Музика й інтегральна фонограма. Типажі та професійні актори. Документальність і художність. Закадровий текст і уривки фраз. Минуле і сьогодення. Це і детектив, і історія кохання, і сімейна драма. Можна продовжувати так вічно, захоплюючись цим фільмом.
«Розетта» (1999) Жан-П’єр і Люк Дарденни
Про цей фільм я завжди думаю, коли розробляю свої ідеї. Творчість братів Дарденнів примітна тим, що їх авторський почерк побудований на політиці відмов. Вони викристалізували свій режисерський інструментарій, розмовляючи з глядачем «чистою» кіномовою.
«Одного разу в Америці» (1983) Серджо Леоне
Потужний голлівудський фільм у кращих його традиціях. Свого роду еталон гриму, кастингу, саундтреку. Довгий, проте переглядається на одному диханні. Також фільм містить наочні приклади роботи з часом у кіно. Рекомендував би для перегляду охочими пов’язати своє життя з режисурою.
https://www.youtube.com/watch?v=BJ6YVUTSLOk
«Європа» (1991) Ларс фон Трієр
Дуже цікавий експериментальний фільм. Моє перше знайомство з Трієром. Несподівана інтерактивність картини зі спробою загіпнотизувати глядача, здавалася мені свого часу справжньою подією, незважаючи на те, що гіпноз у фільмі є лише стилізацією.
«Свята гора» (1973) Алехандро Ходоровськи
Яскравий і божевільний фільм. Після перегляду назавжди запам’ятав ім’я автора.
«Поліцейський, прикметник» (2009) Корнеліу Порумбойю
Простий і глибокий фільм про нинішній стан суспільства. Стрічка демонструє роль людини в системі. Її неістотність і безсилля.
«Хлібний день» (1998) Сергій Дворцевой
Відмінний приклад фільму, побудованого на живому матеріалі художнього образу. Таким я уявляю собі неігрове кіно, коли режисер знаходить явище, яке на екрані виростає в щось більше.
«Смак вишні» (1997) Аббас Кіаростамі
Кіно про втрату сенсу життя і спроби заново його знайти. Особливо запам’яталося кадрами знімального процесу, якими режисер дає зрозуміти, що він знайшов сенс життя в режисурі.
https://www.youtube.com/watch?v=63rdfYL9nRI&index=2&list=PLweJFJWFmZlwITNOrvtc8tR_mn6QaFzEh
«Забавні ігри» (1997) Міхаель Ханеке
А цей фільм дійсно зіграв зі мною в забавну гру. Чого лишень варта сцена з перемоткою…
https://www.youtube.com/watch?v=dVGXATuIdec