В цьому році в прокат обіцяє вийти новий фільм Сергія Лозниці «Лагідна», прем’єра якого відбулася на Одеському кінофестивалі. А в травні ця стрічка брала участь в основному конкурсі Каннського кінофестивалю, де показувалися і попередні дві ігрові картини режисера «Щастя моє» і «В тумані». Наступного року Лозниця планує почати зйомки фільму про трагедію Бабиного Яру.
Перелічуючи власну десятку стрічок, найпотужніший український кінорежисер сучасності Лозниця зазначив: «Якби я перераховував ці фільми в інший день, то й список міг би бути зовсім іншим. Картин, які вплинули на мене – набагато більше десяти».
«Зі сходу» (1993) Шанталь Акерман
Я повторно переглянув цю стрічку років зо три тому. На свій подив я виявив, що багато моїх фільмів просто виросли з цієї картини. Там є зерна, які я потім вирощував у власних фільмах. Уперше я подивився цю картину ще студентом ВДІКу, коли в московському Музеї Кіно показали ретроспективу Акерман.
«Бал» (1983) Етторе Скола
Він мене вразив. Геніальний фільм. Він триває три години. У ньому не звучить жодного слова. Люди просто зустрічаються і танцюють. І цього достатньо, щоби розповісти про життя все.
«Вісім з половиною» (1963) Федеріко Фелліні
Після цього фільму, а також вищезгаданого «Бала», я замислився над тим, що таке кіно. Що це серйозно, і що цьому можна присвятити життя.
«Вірідіана» (1961) Луїс Бунюель
Я люблю всі картини цього режисера. Але виділити хотілося б саме «Вірідіану».
«Птахи» (1963) Альфред Хічкок
Загадкова картина. Коли я говорю про неї, то згадую комедію Арістофана. Вважаю, що Хічкок теж про це думав. Також дуже важливий для мене і його фільм «Психо».
«Окраїна» (1933) Борис Барнет
Приголомшливий фільм.
https://www.youtube.com/watch?v=0dA5s3n5ixI
«Кабінет доктора Калігарі» (1920) Роберт Віне
Це фільм-визначення кіно.
https://www.youtube.com/watch?v=30yS2YaUJUk&t=31s
«Людина з кіноапаратом» (1929) Дзига Вертов
Ще один фільм-маніфест, який визначає кіно. Це дуже важливі картини, до яких повертаєшся знову і знову.
«Сало або 120 днів Содому» (1975) П’єр Паоло Пазоліні
Фільм викликав бурхливий судовий процес, що тривав два роки. Продюсеру Альберто Грімальді довелося судитися з якимись ідіотами, які намагалися заборонити картину. В результаті найвища судова інстанція прийняла рішення, що цей фільм – витвір мистецтва і не може підлягати судовій забороні.
У 60-70-х Господь нагородив Італію плеядою приголомшливих режисерів. Так вони з нами подосі і живуть. Я дуже рекомендую повертатися до цього дивовижного періоду. Також для мене дуже важливий фільм «Диво в Мілані» Вітторіо де Сікі.
«Слово» (1955) Карл Теодор Дрейер
Дуже проста і бездоганна картина. Те, що відбувається на екрані і те, що відбувається з глядачем – це і є справжнє диво. Це фільм про віру. Я б хотів назвати й інші прекрасні роботи Дрейера, але ви попросили мене обмежитися лише десятьма фільмами.
https://www.youtube.com/watch?v=PNIYR6tGejg