Найоптимістичніший режисер сучасного українського кінематографа Дмитро Томашпольський назвав 15 фільмів, що стали знаковими в його житті і творчості. Напевно, не існує іншого списку фільмів, у якому б так незаперечно були пов’язані між собою «Сімейка Адамсів» і «Сталкер» Тарковського або кривавий Тарантіно з милою радянською класикою. Можливо, таке поєднання в якійсь мірі пояснює фраза Чарлі Чапліна «життя – це трагедія, коли бачиш її великим планом, і комедія, коли дивишся на неї здалека».
«Паровоз Генерал» (1926) Бастер Кітон
Це кіно дуже близьке моєму розумінню гумору. Те, як комік, що зовсім не посміхається, викликає сміх – це дуже цікаво.
«Вогні великого міста» (1931) Чарлі Чаплін
Це взагалі підручник кінорежисури, а також того, як створювати характер. Та й взагалі «Вогні великого міста» – прекрасний приклад доброго і чистого кіно. Ну, і звичайно, ж це дуже смішно.
https://www.youtube.com/watch?v=NOb6k5QFgUQ
«Твін Пікс» (1990-91) Девід Лінч
Під впливом від цього серіалу я перебував і перебуваю все життя. Навіть зняв у наслідування власний серіал «Таємниця Лебединого озера» (2002).
«Бережись автомобіля» (1966) Ельдар Рязанов
Картина виділяється неймовірним умінням влучити в інтонацію, коли одночасно смішно, боляче і сумно. Ця єдність протилежних емоцій просто дивує. В епізоді, коли Деточкіна у фільмі відвозять – я завжди плакав.
«Три тополі на Плющисі» (1968) Тетяна Ліознова
Дивовижне за своєю інтонації кіно. Тетяна Дороніна і Олег Єфремов створили в цьому фільмі вражаючі образи. Якби мені довелося відлетіти на іншу планету, і при цьому я б мав право взяти з собою тільки один фільм, то я б узяв фрагмент саме з цієї стрічки, в якому вона співає йому пісню «Ніжність». Ця сцена – просто недосяжний рівень. Такого ніхто ніколи не зробив і не зробить.
«Білий Бім, чорне вухо» (1976) Станіслав Ростоцький
Після перегляду цієї картини я зрозумів, що готовий просто вбити всіх, хто знущається над собаками так, як мучили Біма. Цей фільм, безумовно, необхідно постійно показувати.
https://www.youtube.com/watch?v=6YFp7B9aBqE
«Сімейка Адамс» (1991) Баррі Зонненфельд
Це чарівна правда життя. У цьому фільмі все сказано. Добро з добрим обличчям – це завжди нудно, а тут показуються позитивні персонажі в негативному образі. І підноситься це дуже дотепно. А Кристи на Річі, що зіграла тут цю дівчинку з косичками, – просто неймовірна.
https://www.youtube.com/watch?v=RxT4Cx1Rr30
«Іствікські відьми» (1987) Джордж Міллер
У цій комедії вражає вміння розповісти простою виразною мовою про такі складні речі, як стосунки чоловіка і жінки. Ну, а акторські роботи Джека Ніколсона, Мішель Пфайффер, Шер і Сьюзен Сарандон – просто вражаючі.
«Та, що танцює в темряві» (2000) Ларс фон Трієр
Дивитися це потрібно тільки в кінотеатрі. Мене під час «Тієї, що танцює в темряві» просто трясло і я ридав. І я не перебільшую. У ній поєднується спонтанна реалістична зйомка в канонах «Догми» з висококласними постановочними сценами танців і музики. І поєднання це – просто вражаюче. Нічого подібного раніше не було.
https://www.youtube.com/watch?v=Pj4LhTHpahs
«Убити Білла 2» (2004) Квентін Тарантіно
Перша частина «Убити Білла» тримається виключно на трюках. Мені навіть здається, що перший фільм було зроблено лише для того, щоби люди подивилися другий. І коли глядач ішов на сиквел, то він і не підозрював, що його чекає складне кіно. І головний меседж про те, як жінка мстить чоловікам за те, як вони неправильно поводяться по відношенню до слабкої статі… Тарантіно – дуже важливий художник в історії кінематографа. Він цікавий водночас і для високочолих інтелектуалів, і широкому глядачеві. Я його обожнюю вже хоча б за те, як він зумів об’єднати артхаус із мейнстрімом.
Усі фільми Бертрана Бліє
Так само як у літературі мій учитель – Микола Гоголь, у кінематографі для мене таким орієнтиром є Бертран Бліє. Я не можу виділити в його фільмографії якусь одну роботу, тому що це все один фільм. Він також дуже гармонійно поєднує авторський і популярний стиль. Його стрічки збирали великі каси і разом із тим отримували призи престижних фестивалів, що зазвичай є взаємовиключним.
Він зробив практично неможливе – підняв у комедійному жанрі теми хвороби і смерті. А це ж табуйовані речі, над якими сміятися не можна. У фільмі, над яким я зараз працюю, прочуватиметься явний вплив Бліє.
https://www.youtube.com/watch?v=7dEM1VWYlWs
«Репетиція оркестру» (1978) Федеріко Фелліні
Це блискучий приклад того, як віртуозно можна розповісти притчу, не викликаючи при цьому нудоти.
«Сталкер» (1979) Андрій Тарковський
Разом із «Андрієм Рубльовим» це моя улюблена картина Тарковського. Її б я теж узяв із собою на іншу планету і там би переглядав. Тому що цей фільм, крім усього іншого, – дуже смішний. Саме в «Сталкері» є одна з найдотепніших сцен світового кінематографа – коли головні герої ходять і кидають гайки. Це одночасно дуже мудро і смішно.
«Леон» (1994) Люк Бессон
Як на мене, це досконалий фільм. Все.
«Фантомас» (1964) Андре Юнебель
Після перегляду цієї стрічки я й вирішив займатися кіно. У дитинстві я вважав, що це фільм жахів, а не комедія. І був дуже здивований, коли виріс.