У творчості режисера Валентина Васяновича гармонійно поєднується документалістика («Присмерк», «Проти сонця»), ігрове кіно («Рівень чорного», «Креденс»), а також операторська робота («Плем’я» і «Люксембург» Мирослава Слабошпицького).
Перераховуючи власну десятку фільмів, які мають для нього особливе значення, Васянович зазначив: «Не можу сказати, що є такі фільми, які дійсно мене змінили. Просто в різні періоди життя мені зустрічалися стрічки, які на мене впливали сильніше за інших. Саме такі картини я і відібрав для цього списку».
«Форест Гамп» (1994) Роберт Земекіс
Цей фільм я подивився, ще коли не мав ніякого відношення до кіно. Я приїхав до Києва в 1989 році після закінчення музичного училища по класу фортепіано в Житомирі. Мені було 18 років. Кіно мене ще не цікавило. Як приїхав, то відразу ж вписався в сквот на Олегівській, де здобув окрему кімнату. Тоді я кіно мало дивився, а в основному пиячив і дуже приємно час проводив. Ну, як нормальний студент. І одним із найбільш сильних кіновражень тих часів для мене став саме «Форест Гамп».
«Великий Лебовськи» (1998) Джоел та Ітан Коени
Його я теж подивився, коли жив у сквоті. Цей персонаж, звичайно, мені дуже припав до душі. Не те, щоб я себе з ним асоціював, але цей фільм якось мені дуже добре зайшов.
Коли я вже вступив у кіноінститут і дивився все, що нам показували в рамках програми навчання – багато мені здавалося нудним. А ці фільми залишилися зі мною.
«Механічний апельсин» (1971) Стенлі Кубрик
Він потряс мене своїм дизайном, костюмами, поведінкою персонажів, стилем… Це все було настільки яскраво, що фільм мене просто зачарував. До того ж, там багато музики, яку я добре знав – вона була мені дуже близька.
«Син» (2002) Жан-П’єр і Люк Дарденни
Я подивився цю картину, вже коли професійно займався кінематографом. Це було в Польщі в 2007 році. Після цього я переглянув усі фільми Дарденнів і став їх шанувальником. Мені теж захотілося розповідати історії в кіно немов би пошепки, не педалюючи якісь меседжі, і не розставляючи жирних акцентів.
«Собача спека» (2001) Ульріх Зайдль
Це абсолютно моє кіно. Я теж намагаюся знімати в такому дусі.
«Гоморра» (2008) Маттео Гарроне
Цей – не з тих фільмів, які мене вразили. Але він мене зачепив своїми візуальними рішеннями і реалістичністю. Мені сподобалися локації і сюжети, а також те, що в основі цього сценарію лежить реальна історія.
«Відчуження» (2002) Нурі Більге Джейлан
Я його багато разів переглядав. Там головний герой фотограф, до якого приїжджає простий хлопець з села. І один іншому жити заважають. Мені тут дуже сподобалася манера подачі історії. А також стан, простота мови, якесь повітря, якого там дуже багато.
«Епізод із життя збирача заліза» (2012) Денис Танович
Бюджет цієї картини склав усього 30 тис. євро. Всі, хто в ньому з’являються – це не актори, а люди, які грають самих себе. І розповідають вони свої особисті історії, які колись із ними трапилися. Такий підхід до створення кіно мені дуже близький. Цей фільм разом із «Відчуженням» і підштовхнули мене до роботи над «Рівнем чорного».
«Слон» (2003) Гас Ван Сент
У свій час цей фільм мене дратував тим, що в ньому нічого не відбувається. Що в ньому якісь довжелезні проїзди. Коли я вперше його дивився, то думав, що за один-тільки епізод, у якому камера повільно рухається через стадіон, коридор і йде в якийсь із кабінетів, можна було б розповісти багато всього цікавого, а не топтатися на одному місці – як тут. А переглянувши його через роки – я був просто заворожений.
«Місто Бога» (2002) Фернанду Мейрелліш і Катя Лунд
Фільм дуже насичений, жорсткий і динамічний. Він знятий частково в кліповій стилістиці. Спеціально для нього відбудували нетрі, в яких розгортається сюжет стрічки.
Також я б доповнив цей список стрічкою «Два птахи» (2008) Рунара Рунарссона – це кращий короткометражний фільм з усіх, які я бачив за життя. За своєю майстерністю – це кіно просто за межами досяжності.