У додатку до листа ви знайдете фото, зроблене у Харкові 6-7 березня. Це залізничний вокзал, де зібралися люди. Вони хочуть евакуюватись. Ми поспілкувалися із трьома людьми, які їздили в евакуаційних поїздах. Всі вони дуже налякані тим, що відбувається. Тож попросили не називати своїх імен. Нижче ми наводимо цитати цих людей.
Евакуаційні поїзди з’являються на вокзалах без попередження. Ніхто не здогадується, коли вони приїжджають. Ніхто не знає, який перон вони прибувають. Ніхто не знає, яким маршрутом вони йдуть. Люди приїжджають на вокзал і довго чекають, коли оголосять, куди йти на посадку.
У поїзд беруть без квитків та без документів.
У перші дні російської агресії щодня пускали по 1-2 евакуаційних поїздів.
На 7-8 дні російської агресії таких поїздів побільшало 10 на день. Трапляється, що люди купують квиток на звичайний рейсовий поїзд. Приїжджають на вокзал, щоби виїхати. Але їхній поїзд оголошують евакуаційним. Тож квитки цих людей уже не мають жодного значення. Вони опиняються у натовпі, як показано на фото, і мають таке право на проїзд, як будь-яка інша людина у натовпі.
Найбільше шансів сісти у поїзд у тих, хто приїжджає на вокзал увечері, до початку комендантської години. Ці люди всю ніч чекають на свій поїзд. І вранці вони можуть зайняти місце попереду юрби. Тож вони першими втечуть у вагон.
У такі поїзди беруть насамперед жінок, дітей та старих людей. Але навіть їм треба штовхатися та битися, щоб сісти у поїзд. Інваліди можуть потрапити до такого поїзда лише якщо їм допоможуть. Їм обов’язково допоможуть волонтери. Але це триватиме деякий час. І допоки їм допомагатимуть, то в поїзді вже може не залишитися місця.
У кожному купе таких поїздів їде до 15 людей. Великі валізи та коляски брати заборонено. Якщо пасажир несе з собою великі валізи, їх просто викидають назад на вулицю. Тому що замість валізи краще взяти ще одну дитину до поїзда.
Одна жінка намагалася сісти на поїзд із двома дітьми. Одному близько 7 років. Другому – півтора роки. Їм не вистачило місця у поїзді. Але їхати треба було обов’язково. І жінка зі сльозами попросила взяти її на потяг. Зрештою її взяв до себе в кабіну машиніст. Вони їхали сидячи на підлозі. Крім них, у кабіні машиніста було ще 5 пасажирів.
Багато хто чекає евакуаційних поїздів, як порятунок. Вони думають, що якщо сісти в цей потяг, то обстріли та вибухи залишаться у минулому. Але це не так. Ці поїзди також обстрілюють. І не лише під Харковом, де точаться страшні бої. Але й далеко від міста. Один із таких обстрілів стався вже після того, як поїзд проїхав Київ.
Під час обстрілу люди намагалися лягати на підлогу. Але на підлозі не було місця, щоб усі лягли. Тому люди просто падали один на одного або присідали у кутках.
У Харкові навчається багато студентів із інших країн. Особливо популярними є українські інститути серед молоді з Азії. Їм важко зрозуміти, що відбувається. Вони навчаються англійською мовою і не знають української чи російської. Вони губляться у натовпі.
Один із очевидців сказав, що якось уночі в поїзді повністю вимкнули всі вогні і всередині, і зовні. Потяг їхав повільно. Усім пасажирам наказали вимкнути телефони та інші гаджети. Також суворо сказали не включати ліхтарики або будь-які інші прилади, які можуть світитися. Це тривало годину. Була повна темрява у вагоні. Але ці іноземці не зрозуміли, що потрібно дотримуватися повної темряви і грали в ігри на телефонах. Їм усі намагалися пояснити, що потрібно дотримуватися тиші та темряви. Але вони одмахувалися від усіх. У них на той момент виникла агресія до оточуючих. Вони відмовлялися чути всіх довкола. Вони не хотіли реагувати на прохання.
Коли люди їдуть у поїзді, то лягають на полицю по черзі. І коли лягають, то спати не виходить. Від стресу спати кілька годин поспіль не виходить. Обов’язково здригаєшся від будь-якого звуку.
Їхати евакуаційним поїздом набагато безпечніше, ніж автомобілем. Тому будь-якою дорогою на північному сході України можна випадково зустріти диверсантів або ворожі війська. Вони просто розстрілюють машини. Без причини. Без попередження. Автомобілі сьогодні найнебезпечніший транспорт.
Усім, з ким ми розмовляли, ми ставили те саме питання: евакуаційний потяг це порятунок? І ніхто не може однозначно сказати, що так. Тому що в поїзді ти можеш терміново втекти з місця, де стріляють. Але що буде там, куди приїдеш? Що тебе там чекає? Там, на новому місці, необхідно забезпечити собі житло. Потрібно знайти роботу, одяг, їжу. І при цьому таких, як ти біженців – сотні тисяч, тож роботи, одягу та житла просто не вистачає на всіх. Єдине, що буде точно – це їжа. Волонтери щедро нагодують усіх у всіх західних містах України.
Єдине, від чого рятує евакуаційний поїзд, це від смерті. Але за таку розкіш сьогодні в Україні треба дуже дорого платити. За це потрібно віддати нерухомість та все майно.