Коли кінематограф України існував за інерцією радянської кіноіндустрії, а Юрія Андруховича знали лише як поета та автора коротких оповідань – вийшла стрічка «Кисневий голод» (1991). Сценарій до неї письменник створив разом з режисером Андрієм Дончиком, який і керував зйомками.
В основу картини лягли дебютні прозові оповідання Андруховича «Королівські лови» та «Зліва, де серце». Фільм став одним з найяскравіших творінь вітчизняного кіно перших років незалежності.
Стрічка розкриває гнійники «дідівщини» у радянській армії. У центрі сюжету – рядовий Білик, який відрізняється від інших молодих своєю принциповою м орал ьною позицією. Він не погоджується підлаштовуватися під варварські закони «дідів». «Я тебе не чіпатиму – такі, як ти у нас самі вішаються», – говорить йому один з дембелів.
Другий і останній на сьогодні повнометражний фільм за сценарієм Андруховича – «Амур і демон» (реж. Микола Федюк) – було знято у 1994 році.
Сценарій фільму засновано на реальних подіях. Він розповідає про львівського колекціонера антикваріату, що співпрацював з КДБ у післявоєнні роки. Конфісковані у панів цінності опинялися у його колекції. А після смерті колекціонера були передані в Ермітаж.
У 2010 році в прокат вийшла підбірка вітчизняних короткометражок «Мудаки. Арабески». Один з фільмів у підбірці – екранізація епізоду з першого роману письменника «Рекреації». Називається фільм «Рано вранці» (реж. Володимир Тихий).
У планах письменника також була адаптація до широких екранів власного роману «Переверзія». Однак фільм так і не було знято.
У країнах з розвинутою кіноіндустрією усі знакові літературні твори обов’язково отримують своє екранне відображення. Що ж, коли і в Україні сформується повноцінний кінопроцес – твори Андруховича мають стати одними з перших, за якими будуть знімати фільми. Чекатимемо на ці світлі часи…