Розмову вела Дар’я Жаковська
Триває робота над фільмом-концертом «Розділові Наживо», що поєднує ідею та візуалізацію Олі Михайлюк, тексти Сергія Жадана з книжки «Месопотамія», музику Олексія Ворсоба і Томаша Сікори, а також відеоарт Сергія Пілявця. Прем’єру картини режисер Вадим Ільков планує провести у листопаді.
За словами самого Жадана цей проект є комунікативним джазом, у якому письменник читає свої тексти, музиканти імпровізують, а віджей візуалізує ці слова і музику вільним потоком образів на екрані.
Сьогодні, в свій день народження, польський музикант Томаш Сікора розповів в інтерв’ю про унікальну лабораторію проєкту «Розділові Наживо», про особливу магію українською мови і творчий діалог України та Польщі.
Томаш, ви дуже щаслива людина: вам вдалося попрацювати одразу з двома сучасними українськими літературними класиками – Юрієм Андруховичем (у складі групи Karbido) та з Сергієм Жаданом в «РоздІлових» – як так вийшло, і що самі про це думаєте?
Насправді, ми працюємо з Юрієм Андруховичем та гуртом «Карбідо» з 2007 року, навіть раніше – з 2006. Перший концерт в Україні ми зіграли у Харкові у 2007 році на фестивалі Сергія Жадана, де з ним і познайомилися. Зустрічалися потім на різних літературних фестивалях, де ми з Юрієм грали. Так почала зароджуватися наша дружба. Сергій часто виступав з «Собаками» і в такому форматі ми спілкувалися багато років, з того самого першого харківського концерту.
В одному інтерв’ю Андрухович сказав, що ви роздумуєте взяти українське громадянство. Навіть ім’я вам вже придумали – Хома Тадейович Синиця. Жарти жартами, але все ж, чому у вас так багато колаборацій саме з українськими авторами?
В цілому це жарт, але й не жарт. Вперше я відвідав Україну у 1992 році, ще хлопчиськом. У 2006-2007 приїжджали регулярно виступати з «Карбідо». З Юрієм ми зустрілися випадково у Вроцлаві на фестивалі «Літературний порт», тоді й записали наш перший диск.
В роботі з українськими письменниками і поетами вабить мова – українська для нас дуже музична. Те, як вона звучить у виконанні самих авторів – і Юрія Андруховича, і Сергія Жадана – додає їй ритму, мелодійності. Для нас, музикантів, це дуже цікаво. Як скомпонувати, як зіграти музику до цих текстів. Іноді це імпровізації, іноді готові композиції. Наприклад, отримуючи вірші, пробуємо їх обернути в експериментальну музичну форму. Ми не хочемо грати одне те й саме весь час, граємо музику різних жанрів, тому що ми постійно працюємо з різними віршами, іноді – прозою. Круто, що й автори відкриті для таких експериментів.
Здається, вперше ваш виступ у складі команди відбувся у Польщі. Яка була реакція поляків на проєкт?
Ми з агенцією «АртПоле», з Ольгою Михайлюк та Мирославою, працюємо з першого нашого спільного з Юрієм Андруховичем концертного туру. Ця співпраця зміцнювалась і в якийсь момент виникла пропозиція зіграти в Криму і в Алчевську, але не склалося через події 2014 року.
Коли почув про появу проєкту «Розділові», який вперше був виконаний саме в Алчевську, подумав, що його варто показати в Польщі. У Вроцлаві, де зараз живе близько 100 тис. українців, ми організували фестиваль творчої співпраці Вроцлав-Україна, це наша своєрідна вдячність Україні за те, як добре нас завжди зустрічали там. І запросили «Розділові» взяти в ньому участь. Виявилося, що на той момент один із учасників залишив команду – виїхав з країни, але Оля дуже хотіла презентувати цей проєкт за межами України, і запитала, чи не зміг би я замінити музиканта. І ми зустрілися у Вроцлаві.
У нас було кілька пробних днів, і тоді я зрозумів, що мала на увазі Оля, коли говорила, що проєкт постійно змінюється, залежить від обставин, завдяки присутній там імпровізації, і кожен виступ відрізняється один від одного. У Польщі дуже добре прийняли «Розділові», хоча варто відзначити, що основна аудиторія фестивалю – українська діаспора. Поляки не все до кінця розуміли, попри субтитри, але дуже хвалили після – навіть не знаючи мови, те, що робить Сергій з музикою на фоні візуалізації, дуже сильно чіпляє емоційно.
Коли ви прийшли в проєкт, там уже був Олексій Ворсоба – сильний музикант, один із засновників та ідеологів проєкту. Яку роль на той момент відвели вам і чи змінилася вона зараз?
З Олексієм ми були знайомі раніше, завдяки групі Port Mone, в якій він грав. Я був тоді продюсером, записував і мікшував DakhaBrakha з Port Mone. І весь цей час у нас було бажання попрацювати разом. І «Розділові» стали доброю нагодою. Льоша показав, як проєкт звучить на той момент, а я спробував привнести в нього нове звучання. Ми швидко знайшли спільну мову і нам відмінно разом грається. Нас двоє музикантів і перед нами стоїть цікава задача створити музичну атмосферу, яка б була частиною цілого.
Про що буде фільм-концерт «Розділові Наживо» концептуально?
Чесно кажучи, наш проєкт весь час змінюється. Колись я думав, що він про любов і війну. Але наше відчуття постійно трансформується щодо цього проєкту. Воно дуже залежить від появи нових текстів або прибирання старих, від країни або, навіть, аудиторії, для якої виступаємо.
Як ви оцінюєте сучасну арт-сцену в Україні і в Польщі? Чи є щось подібне, можливо якісь загальні тенденції – як у колі митців, так і серед глядачів.
Я вже багато років слідкую за тим, що відбувається в Україні та мені дуже імпонує те, як розвивається культура та мистецтво тут. Мене вражає візуальне мистецтво, сучасні митці, які пропонують дуже цікаві речі й демонструють їх далеко за межами України. Те саме з музикою, літературою. Я бачу підтримку таких проєктів і це надихає. Співпрацювати з українськими митцями стає простіше – люди набули такого імпульсу, який дедалі росте й стає креативнішим.
Яким ви бачите подальший шлях для «РоздІлових»?
Цікаво, як все буде розвиватися. Ми не хочемо собі нічого нав’язувати. Можливо, зробимо перерву на рік, і тоді залишиться тільки Інтернет-портал, який також є дуже важливою частиною проєкту, а потім повернемось з новими ідеями. Ми повинні дати собі час на певний «стоп», який згодом вибухне новим креативним полем для представлення публіці. Наразі, фільм-концерт «Розділові Наживо» – останній етап перед перервою.