У 2012 році режисер Ігор Подольчак зняв фільм «Delirium». В основу його сюжету було покладено повість письменника і журналіста Дмитра Білянського «Індуктор». У стрічці не відтворюється історія, розказана в оповіданні, а лише частково використані окремі її мотиви.
«Ця повість дуже близька мені по духу, і певні її інтенції мене зацікавили. Коли я прочитав цей твір, то відчув співзвучність між нею та своїм режисерським уявленням. Однак у процесі роботи над фільмом я достатньо далеко відійшов від першоджерела», – розповідає Подольчак.
Стрічку знято дуже формально. Великий акцент було зроблено на способах передачі образів, а не на історії, що розповідається з екрану. «Я – формаліст», – зізнається режисер. Фільм знято таким чином, що у глядача виникає відчуття лихоманки: світ показується очами хворої людини.
Це той випадок, коли літературний твір при «перекладі» кіномовою породжує абсолютно самостійний твір мистецтва, який мало пов’язаний з першоджерелом. Це геть не той випадок, коли оповідання чи роман стають свого роду матрьошкою, зсередини якої вискакує її зменшена копія – екранізація.