Андрій Курков
В активі Андрія Куркова більше 20 кіносценаріїв як ігрових, так і документальних стрічок. Серед всіх них лише одну знято за мотивами власного роману письменника. Це «Приятель покійника» (1997) Вячеслава Криштофовича і Леоніда Бойко.
Картина занурює глядача у пострадянську романтику Києва 90-х років. Головний герой – безробітний перекладач – стикається з несправедливістю долі. День за днем він втрачає то дружину, то останню копійчину у кишені, то друга… А згодом і надію на те, що життя виправиться на краще. Через це він вирішує замовити кілеру власне вбивство. Однак коли наближається назначена дата вбивства – його справи налагоджуються і чоловік починає боротися за своє життя.
Це перша в історії українського кіно стрічка, яка номінувалася на престижну нагороду Європейської кіноакадемії. До речі саме в категорії «кращий сценарій», який і писав сам Курков.
Ходили розмови про те, що в США готується ремейк цієї стрічки. І її події мали перенести з Києва у Детройт. Однак у нову стрічку це не вилилося.
У 1993 році вийшов фільм Олексія Левченко «Єлисейські поля». Для цієї стрічки Курков «переклав» кіномовою оповідання Бориса Садовскіх «Ільїн день». До цього адаптацією чужого твору письменник займався під час роботи над сценарієм до фільму «Яма» (1990). Його було знято за однойменним оповіданням Олександра Купріна. Цю картину режисер Светлана Ільїнська знімала у Києві на вулиці Ямській.
«Коли пишеш сценарій за своїм романом, то якось обережніше відносишся до тексту. Коли я писав «Яму» за мотивами Купріна, то надто далеко відійшов від тексту. А потім ще й режисер поміняв місцями начальну і фінальну сцени… В принципі, думаю, Купрін би не образився», – розказав Курков в одному з інтерв’ю.
Останніми роками письменник відійшов від роботи зі сценаріями і зосередився на літературній праці. Одна з головних причин полягала в тому, що кілька його сценаріїв підряд не втілилися, а наміри екранізувати його власні твори так і загрузли на стадії розмов. Будемо сподіватися – ситуація зміниться, адже вітчизняному кінематографу хронічно не вистачає добрих сценаристів.