Багато, можна навіть сказати більшість кінематографістів мріють опинитися в Голлівуді. Високі гонорари, творче середовище, Актори А++ класу не можуть не вабити в Лос-Анджелес.
Десять років тому, до того, як вистрілив Netflix, коли цифровий світ медіа ще не зробив революцію по всій планеті – стара система фінансування кіно відчувала себе комфортно і це сприяло притоку талантів.
Що ж відбувається зараз?
Все частіше я чую, що той чи інший сценарист або режисер повернувся додому, щоби працювати на своєму локальному ринку, де кіно часто фінансується за рахунок державних ініціатив та фондів.
І цьому частково посприяв Netflix.
Netflix – це як закон про децентралізацію влади, але в світі кіно. Як би це не звучало, але так, ця кампанія, не усвідомлюючи того сама, зміцнила позиції окремо взятих країн, які безумовно і так розвивалися за рахунок держави і бізнесу. Замовляючи, наприклад, проекти в Азії, Західній (Франції) і тепер уже в Східній Європі (Польщі). Таким чином Netflix запевнив локальних виробників у тому, що їх продукт побачать в усьому світі. Нароазі у Netflix близько 104 млн передплатників.
Не Netflix єдиним!
Вплив Лос-Анджелеса – це прекрасно. І компанії, подібні до Netflix, не перестають це доводити. Але це лише вершина айсберга. Давайте подивимося на те, як, так звані «specific language movies» все більше і більше обходять великі блокбастери в національному прокаті.
Наприклад, фільм «З богами: Два світи» (Південна Корея) зібрав $107 млн, «Наречений жартома» (Польща) – $6 млн, «Рух Вгору» (Росія) – $48 млн, «Маленька Відьма» (Німеччина) – $10 млн, «Хвиля» (Норвегія) – $13 млн, «Квадрат» (Швеція) – $5 млн, а «Плем’я» (Іспанія) – $7 млн.
Вражаючі цифри, чи не так? Сучасні кінематографісти тепер десять разів подумають, перед тим, як вирушати в Місто мрій і можливо зволіють сфокусуватися на розвитку локального успішного контенту. А коли ти успішний на своїй території, то тільки ледачий не запросить тебе знімати чергових «Трансформерів».