Почесним гостем «Молодості-2014» став класик грузинського кіна Ельдар Шенгелая. На церемонії відкриття його було відзначено «Золотим оленем» за внесок у кіномистецтво. На фестивалі відбувся спецпоказ його шедевру «Блакитні гори, або неправдоподібна історія». Ця стрічка демонструвалася в унісон із сьогоднішніми спробами України позбавитися метастаз радянської системи.
Фільм у притчевій формі розповідає про молодого письменника, який приносить у редакцію кілька копій свого нового оповідання. Події розгортаються у кам’яну добу радянської бюрократії, коли право на публікацію твору мали затвердити кілька сивочолих експертів. Та останні, насправді, абсолютно байдуже ставилися до усього, що приходило їм на оцінку. Пообіцявши головному героєві «завтра же прочитати», жоден з експертів нічого не прочитує. А коли проходить рік, то виявляється, що вони ще й розгубили окремі сторінки рукопису.
Сьогодні у свідомості окремих людей поняття «радянське» і «халтурне» вже позначені як синоніми. Та через те, що таких у нашому суспільстві – меншість, картина, на жаль, виявляється дуже актуальною.
Кожен персонаж у стрічці – немов історія хвороби. Більшість її сцен – може претендувати водночас і на мініатюру в театрі комедії, і на сюжет для анекдоту. Гумористичне моралізаторство цієї картини б’є точніше, аніж розлогі повчальні опуси. Цю стрічку треба переглянути перш за все молодим українським творцям, які жаліються на те, що сьогодні важко займатися творчістю. Після перегляду розумієш, що «важко» – все одно легше, аніж «неможливо», як у ті часи.
