26 січня в прокат вийшла спортивна драма Олексія Шапарева «Правило бою». Цей режисер відомий своїми серіалами «Гвардія» і «Ескімоска», а також найкрасивішим фільмом про українську столицю «Київський торт».
«Дуже важко відібрати саме десятку найважливіших для мене фільмів. Це як із квітами: ти йдеш по полю і їх багато навколо, всі вони класні, по-своєму вражаючі, але для букета потрібно відібрати лише десять… Найсильніше враження на мене справили фільми, які я подивився в дитинстві і юності. Звичайно, в кіно величезне значення має сюжет. Проте кожна стрічка сприймається, перш за все, візуально», – зазначив Олексій.
«Новий Гулівер» (1935) Олександр Птушко
Це було перше в житті по-справжньому сильне кіновраження. Кайф цієї стрічки полягав у тому, що головного героя тут грала реальна людина, а ліліпути були виконані у вигляді пластилінових фігурок. Їх рухи були зняті у stop motion. Коли я всерйоз зайнявся кінематографом, то зрозумів, як же ж важко було зняти стрічку таким чином. Для того, довоєнного часу, це була справжня інновація. Можливо, саме тому моїм особистим першим великим проектом став дитячий анімаційний серіал «Ескімоска».
https://www.youtube.com/watch?v=LkdvNDaKE9c
«Ентузіазм: Симфонія Донбасу» (1931) Дзига Вертов
Це дуже потужне, широке полотно. Я подосі не розумію, як він пройшов радянську цензуру. Дзига Вертов випередив свій час у багатьох відношеннях. Я жив у донецькому місті Авдіївка, де було три кінотеатри. Білетерка, що працювала в одному з них, дуже добре мене знала і завжди безкоштовно пропускала мене на всі сеанси. Школу прогулювати було в кайф. А куди ж іще бігти прогулювати, як не в кіно?
«Блакитне світло» (1932) Лені Ріфеншталь і Бела Балаж
Це історія про дівчину-художницю, яка була вигнанцем. Хоч це і чорно-біла картина – але масштаб її образотворчого ряду просто вражає. Не знаю, як саме це сталося, але в моїй восьмирічній свідомості цей фільм залишив незгладимий слід. Не випадково ж свого часу роботами Ріфеншталь захоплювалися всі: від Гітлера – до Чапліна.
«Не горюй!» (1968) Георгій Данелія
Це дуже правильне, чесне і людяне кіно. Воно залишає дуже теплі спогади.
https://www.youtube.com/watch?v=OZdA4fmmpBw
«Леон» (1994) Люк Бессон
Читав десь, що французи ненавидять Люка Бессона. Вони вважають, що він знищив велике французьке кіно. Моя донька Марічка чомусь підстриглася під героїню Наталі Портман у цій картині. Французькі фільми для мене завжди стоять вище, ніж американський мейнстрім. У США знімають вражаючі, захоплюючі блокбастери-атракціони. Проте саме французи вміють знаходити в кіно тонку грань між розвагою і мистецтвом. Також обожнюю фільм Бессона «Блакитна безодня».
«Ва-банк» (1981) Юліуш Махульський
Стрічка ще в дитинстві заразила любов’ю до світлого, доброго авантюризму. Це той рідкісний випадок, коли сіквел фільму не гірше першої частини. В якійсь мірі він перегукується з моєю новою стрічкою.
https://www.youtube.com/watch?v=913fZMalokk
«Іграшка» (1976) Франсіс Вебер
Одного разу моя восьмирічна донька запитала, який мій улюблений фільм, який би я їй порадив подивитися. Я назвав цю стрічку, бо в дитинстві вона сильно вплинула на мій світогляд.
«Апокаліпсис сьогодні» (1979) Френсіс Форд Коппола
Цей фільм я дивлюся раз на п’ять років. І щоразу після цього я взагалі не включаю телевізор, не заходжу в інтернет і не дивлюся ніякі інші картини. Незважаючи на те, що я переглянув її вже кілька десятків разів – вона завжди залишає в мені найглибші емоції, і кожен раз я знаходжу в ній щось нове. Ось, як після бурі в пустелі повинен осісти пісок – тоді вже з’являється бажання дивитися щось нове. Або у випадку з цим фільмом справедливіше було б сказати: як після напалму – все повинно охолонути.
У літературі таким твором, до якого я повертаюся кожні п’ять-сім років, є «Сто років самотності» Габріеля Гарсіа Маркеса.
«Ханна. Досконала зброя» (2010) Джо Райт
Дуже дивне кіно, як для бойовика. Мені здається, ця стрічка сказала нове слово в жанрі екшн. Тут дійсно класна і дуже винахідлива постановка. Виконавиця головної ролі Сірша Ронан – це моя улюблена актриса. З найперших ролей вона мене вражала своєю грою. Уважно стежу за всіма її фільмами.
«Заводний апельсин» (1971) Стенлі Кубрик
Разом із «Суцільнометалевою оболонкою» – це мій улюблений фільм Кубрика. Я їх переглянув перед інститутом, років у 17-18. І тоді вони мені здалися дуже важливими. «Оболонка» сподобалася тим, наскільки в ній жорсткий підхід до реальності. А в «Апельсині» вразили персонажі. У моєму «Правилі бою» є три нехлюй. Це свого роду відсилання до банди фріків із цієї стрічки.
https://www.youtube.com/watch?v=5BQhbSUcsc8