Першим кінематографічним досвідом Дмитра Павличка стала картина Володимира Денисенка «Роман і Франческа» (1960). Участь Павличка у цій стрічці обмежилася написанням поезій, які лягли в основу пісень. Враховуючи те, що це мюзикл, і пісні мали величезне значення для стрічки – внесок Павличка був не малим
Сюжет «Роману і Франчески» розгортається у 1941-му році. Радянський торговий корабель «Тарас Шевченко» прибуває в іноземний порт. Моряк Роман несподівано чує чудовий спів Франчески (у виконанні Людмили Гурченко) і одразу ж закохується в дівчину. Але війна розлучає коханців. А через багато років корабель з Романом на борту причалює в тому самому порту…
У 1964-му році до 150-ти річчя з дня народження Тараса Шевченка виходить фільм того ж режисера Денисенка «Сон». Над цією картиною Павличко працював вже у якості сценариста. Фільм розповідає про молодість Кобзаря.
У 1971-му виходить однойменна екранізація «Захара Беркута» Івана Франка (реж. Леонід Осика), у якому поет виступив також сценаристом.
А в 1979-му році за сценарієм письменника виходить короткометражна анімація «Золотий олень». Фільм розповідає про дружбу гуцульського хлопчика Василька та оленя з золотими рогами. Злий цар надає наказ зловити незвичну тварину, однак хлопчик кидається на його захист і рятує оленя.
Напевне, саме через те, що поетові довелося попрацювати у кінематографі, Павличко дуже точно зміг пояснити взаємозв’язок поетичної та кінематографічної мов у творчості Олександра Довженка. Останньому він присвятив одну зі своїх культурологічних статей. «Як би там не було, чи кінорежисер народив поета, чи поет кінорежисера, нам залишається визнати, що вони єдинокровні», – написав Павличко про режисера «Землі» та «Арсенала». Цими ж словами можна охарактеризувати й творчість самого Дмитра Павличка.