Оператор БпЛА з позивним Чех жив у місто Городенка Івано-Франківської області й у перший же день повномасштабного вторгнення пішов у військкомат. Та через великі черги добровольців йому вдалося потрапити до лав ЗСУ тільки за пару тижнів. До цього він працював на будівництві в Чехії, від того і отримав свій позивний.
Певний час Чех працював із ударним дроном «Кажан», який скидає важкі боєприпаси вночі. Ця люта пташка навела стільки жаху на орків, що ті присвятили їй безліч публікацій у пресі й прозвали «Бабою Ягою». Та згодом боєць зосередився на роботі з дроном Mavic 3, який купили йому друзі й дружина.
Найзручнішими в роботі боєць вважає моделі Mavic 3 і Mavic 3 Pro. А найменш корисним у бойовій роботі для нього є Mavic 3 Classic через свій слабкий зум.
Спочатку Чех використовував дрон суто для розвідки і згодом почав відпрацьовувати скиди з нього. Зараз уже перед абсолютно кожним вильотом Чех заряджає свій дрон гранатою Ф-1, щоби в разі несподіваної зустрічі з противником було чим його одразу уразити. «Якщо під час вильоту я так і не знаходжу жодну ціль, то просто підлітаю кудись до позицій противника і скидаю гранату в окоп чи вхід у бліндаж, де пам’ятаю, що бачив переміщення противника», – розповів Чех.
Однією з серйозних проблем боєць називає відсутність спеціальних снарядів для БпЛА, виготовлених за стандартами, затвердженими Міністерством оборони. Через це хлопці на позиціях вимушені виготовляти саморобні бомби, експериментувати з гранатами, ВОГами та іншими боєприпасами. А це приносить додаткові ризики та складності.
«Наприклад, накольний механізм у ВОГа настільки чутливий, що до нього краще взагалі не торкатися, коли він на взводі. І коли ти під час вильоту не зміг скинути боєприпас (ну, наприклад, скид не спрацював – таке трапляється інколи) то дрон краще взагалі не повертати, адже ти тут на місці не зможеш зняти з нього боєприпас. Це дуже небезпечно. Тож я використовую в роботі старі добрі гранати Ф-1. З ними все просто і надійно», – поділився досвідом Чех.
На відміну від багатьох операторів БпЛА на лінії зіткнення, Чех у процесі виконання бойових завдань не втратив ще жодного дрона. І це в обставинах, де майже з кожного окопу стирчить антена РЕБ, а орки, незважаючи на свою криворукість, кожен день вдосконалюють уміння збивати наші дрони зі стрілецької зброї.
Кілька разів Чеху доводилося йти по мінному полю в пошуках свого дрону, якому зовсім трохи не вистачило заряду акумулятора аби повернутися назад. «Я йшов повільно, акуратно і в результаті не тільки знаходив борт, але й благополучно повертався назад. Але такі вилазки у пошуках БпЛА дуже часто того не варті. Адже знаю немало прикладів, коли хлопці в подібних випадках просто наступали на міни і розчинялися у фонтані землі. Назавжди», – зітхнув боєць.
Починаючи роботу на позиціях, Чех робить перший пробний виліт, в ході якого слідкує за вітром, видимістю і перешкодами, що впливають на сигнал. Коли ж його борт потрапляє під хижі чари РЕБу противника, то боєць різко спрямовує БпЛА вверх і на себе, що дозволяє вискочити в зону нормального сигналу і зберегти Mavic. Максимальна відстань, на яку Чех відпускав свій борт досягала 7,5 км.
«В лютому-березні ще короткий світловий день, протягом якого я встигаю зробити 12-15 вильотів. Половина з них – розвідувальні. Я працюю у зв’язці з FPV-камікадзе, надаючи їм розвіддані й скидаю гранати на передній край. А пілоти FPV залітають у глиб противника», – розказав оператор.
Одного дня він працював своїм дроном зі скидом на підсиленні штурму і помітив пораненого бійця. Спершу Чех подумав, що то є недобитий орк. Та наблизившись, придивився до його форми, і помітив у нього на рукаві широку липучку, яка зазвичай зустрічається саме на українській формі. Боєць одразу передав повідомлення командиру, щоби уважно слідкували за його стрімом і з’ясували, що то за боєць. Невдовзі виявилося, то був наш. На жаль, його так і не вдалося врятувати. Десь через місяць Чех знову літав над тією орківською позицією і побачив, що трупи лежать без змін. Між мертвими тілами метушилися орки, що не забирають ні своїх, ні чужих.
За весь час основна тактика російських піхотинці залишається без змін і полягає у м’ясних штурмах. Та протягом останнього місяця вони пробують дещо нове: заїжджають броньованою технікою прямо на наші позиції і висаджують десант ледь не просто до нас в окоп. Звісно, це ще тупіше, ніж просто м’ясний штурм. Адже у наших бійців у такому випадку з’являється більше можливостей спалювати їх техніку, що благополучно і робиться. А з російськими штурмовиками, що вистрибують з цих підбитих бетерів, наші хлопці вже давно навчилися справлятися.
«Як пілот Mavic 3, можу порадити: щоби вижити піхотинцю, над якими завис дрон зі скидом, треба бігати в різні боки короткими перебіжками. В такому випадку БпЛА просто не встигне стабілізуватися над ціллю, щоби точно скинути боєприпас. Та якщо поруч є хоч якесь більш менш надійне накриття, то, звісно, варто бігти туди. Також треба пам’ятати, що Mavic 3 більше 20 хвилин над вами літати не зможе», дав пораду досвідчений пілот.
Найтриваліший період на позиціях тривав у Чеха більше 20 днів. Повернувшись після такого тривалого чергування пілоту більше за все хотілося з’їсти якусь смачну домашню їжу і помитися. Та через кілька днів у тилу йому знову захотілося назад на позиції.
«Багато хто вважає, що працювати з дронами безпечніше, адже ваша позиція знаходиться подалі від нуля. Однак зазвичай усе навпаки, бо дронщики – ціль номер один. Нині наша позиція розташована в посадці, яка сильно прострілюється і над якою активно літають дрони противника. Нещодавно близько до нас під’їхала МТЛБ, що привезла дрова, їжу та решту необхідних речей. За кілька хвилин до того, як вона мала наблизитися до нашої позиції, над нами завис ворожий Mavic. Я не мав можливості зв’язатися з екіпажом МТЛБ, щоби вони різко розвернулися назад. Тож коли вона підїхала, то ми максимально швидко схопили все, на що вистачило рук, і побігли назад у бліндаж. Буквально в наступний момент, як ми тільки забігли під накриття, точно по нашій позиції почалися прильоти», – поділився тривожною згадкою Чех.
БпЛА тісно увійшли в життя не тільки самого бійця, але і його дружини. Саме вона надіслала йому Mavic 3, з яким Чех працює на позиціях. А нещодавно вона підібрала на вулиці кота, який тепер носить бойову кличку Мавік. Також на бійця чекає донька Яна, яка нині навчається за кордоном.
Після завершення війни Чех хоче зайнятися столярством і виготовляти альтанки, гойдалки та інші вироби з дерева, що робитимуть мирне життя комфортнішим і затишнішим. Любов до дерева у Чеха від батька, який був столяром і часто брав сина до себе на виробництво. Боєць часто згадує слова свого викладача зі столярної справи який одного дня взяв до однієї руки шмат металу, а до іншої – дерев’яну дощечку і спитав учнів: «Де тепло, а де холод?» Лагідно посміхнувшись, боєць додав: «Я віддаю перевагу теплу».