Возьми или оставь
Возьми или оставь

Однією з найбільш обговорюваних програм 24-го кінофестивалю в Вільнюсі Kino Pavasaris («Кіно весна») стала секція фільмів, знятих у країнах, які стоять на берегах Балтійського моря. А одне з найбільших емоційних потрясінь у цій програмі глядачам подарував естонський фільм «Візьми або залиш» (Take it or leave it) Лійни Трішкіної-Ванхатало.

Раніше цей фільм із великим успіхом пройшов у широкому прокаті, зібрав низку нагород на міжнародних кінофестивалях, а також висувався від Естонії на «Оскар» у номінації «Кращий фільм іноземною мовою».

У центрі сюжету фільму знаходиться 30-річний естонець Ерік. Цей суворий хлопець працює на будівництві у Фінляндії. Одного разу йому дзвонить його колишня дівчина Моніка, з якою вони давно розлучилися, і повідомляє, що у них народилася дочка. Моніка не готова взяти на себе відповідальність за дитину і відмовляється від дочки. У зв’язку з цим Ерік вирішує самостійно виховати дівчинку. Після цього в житті Еріка починається насичений вир подій. Хлопець відчайдушно намагається поєднати виховання дочки і роботу на будівництві, бореться з безгрошів’ям і перебирається з однієї зйомної квартири в іншу.

На перший погляд фільм «Візьми або залиш» виглядає, як звичайна східноєвропейська драма зі загостреним соціальним контекстом. Однак при більш уважному розгляді в очі кидається густий символізм, яким переповнений чи не кожен епізод картини. Саме за рахунок багаторівневих підтекстів ця стрічка піднімається до рівня високого мистецтва.

Наприклад, протягом усього фільму велика увага приділяється квартирам і будинкам, у яких живе і працює головний герой. На самому початку картини показується будівництво нового будинку, де трудиться головний герой, в якому головний герой відчуває себе чужим. Потім через екран проходять знімні квартири, в яких Еріку живеться дуже тісно. А після цього з’являється батьківський будинок і квартира коханки, в яких головний герой також відчуває себе некомфортно. Таким чином, через весь фільм проходить виразна метафора, що головний герой не може знайти собі місце в цьому світі. Так само, як мати відмовилася від доньки Еріка – рідна країна головного героя відмовилася від нього самого.

Окремого компліменту заслуговує операторська робота у фільмі. Камера в картині рухається загальмовано. Це створює у глядача відчуття психічної напруги.

Возьми или оставь
Возьми или оставь

А в сценах найвищого емоційного напруження кадри вибудовуються так, що головному герою дуже тісно в обставинах, що склалися. В таких епізодах ми бачимо Еріка немов затиснутим у рамках дверних або віконних отворів, як у лещатах. Це дуже красномовно підкреслює атмосферу історії.

Також холод цього сюжету підкреслюється за рахунок вигорілої палітри кадрів. Бліді фарби і сіро-блакитні відтінки посилюють відчуття знебарвленого життя і меланхолії, в якій тоне головний герой.

Наскільки б насиченим не був сюжет фільму і якою винахідливою не була б у ньому операторська робота, епіцентр цієї картини – це акторська гра Реймі Сагора, який втілив на екрані Еріка. На початку фільму цей персонаж показаний дуже черствим, розлюченим на оточуючих і місцями навіть жорстоким. Однак у міру того, як він переймається батьківською любов’ю до своєї доньки – в ньому прокидається батьківська ніжність. І завдяки цьому він перетворюється і стає чутливим. Якщо на початку фільму Ерік чує від своєї матері докір про те, що у нього нерви, як сталеві канати, то ближче до фіналу навколишні відзначають дбайливість Еріка. Історія Еріка – красномовний доказ давньої істини про те, що страждання очищають душу.

Возьми или оставь
Возьми или оставь

На тлі безлічі переваг фільму його образливим недоліком стало сценарне упущення в одній з поворотних сцен. У ній Ерік повертається додому, де залишив доньку-немовля без нагляду. При цьому замки в квартирі вибиті, а самої дитини немає. Після цього слідує діалог Еріка з його братом, а потім історія перестрибує на пару років уперед. Однак у фільмі так і не пояснюється, чому дочка пропала і як вона повернулася до свого батька. Це упущення в історії кидається в очі.

Сюжет цього фільму «Візьми або залиш» актуальний для багатьох східноєвропейських і особливо пострадянських країн. Схожі розірвані сім’ї нерідко зустрічаються в країнах, чиї громадяни їдуть на заробітки в інші держави.

У 2018 році однією з найбільш обговорюваних тем на широких екранах стало питання батьків, які не здатні виховувати своїх дітей і не в змозі виконувати свій батьківський обов’язок. Про це розповіли такі титуловані фестивальні шлягери, як «Капернаум» Надін Лабакі і «Магазинні злодюжки» Хірокадзу Корееди, які отримали престижні призи в Каннах. Цієї ж теми торкнулися стрічки з програми «Балтійське кіно» на кінофестивалі Kino Pavasaris «Костолом» (Stics and stones) Мартіна Сковбьєрга Йенсена, «Серце світу» Наталії Мещанінової, «Королева» Май ель-Тукі й «Саша був тут» Ернестаса Йанкаускуса.

Оригінальне трактування цієї проблеми запропонувала картина «Візьми або залиш». На відміну від вищезгаданих фільмів автори цієї стрічки більш оптимістично дивляться на таку проблему. «Візьми або залиш» довела, що навіть із настільки драматичної ситуації можна вийти якщо не переможцем, то принаймні не тим, хто програв.

Возьми или оставь
Возьми или оставь