Ася Сосис, режиссер и основательница театральной компании Gamayun.
Ася Сосис, режиссер и основательница театральной компании Gamayun.

Хрестоматійна фраза Шекспіра «Весь світ — театр, і люди в ньому — актори» століттями відображає наше життя. Але можна сказати і по-іншому: театр — це світ, у якому людина отримує можливість точніше зрозуміти себе. У цьому можна переконатися, переглянувши цю п’ятірку фільмів на театральну тематику.

Закоханий Шекспір ​​(США, 1998)

Фільм режисера Дж. Мелдона, створений в партнерстві з відомим драматургом-пост-модерністом, Томом Стоппардом, завоював 7 статуеток премії «Оскар», включаючи номінацію «Кращий фільм року». Що, якщо найвідоміша п’єса Шекспіра, “Ромео і Джульєтта”, замислювалася як комедія про піратів? Що, якщо на початку молодий, невідомий і без гроша в кишені Шекспір ​​збирався зробити героїню не Джульєтту, а Розалін, першу кохану Ромео? Як взагалі створюються великі твори про любов і життя? Життя молодого Шекспіра порожнє, а муза пішла, і тому він не в змозі знайти натхнення. Але все зміниться, коли він зустріне прекрасну Віолу, дочку багатого купця, яка абсолютно не замислюється про весілля. Замість цього вона таємно мріє про сцену — недоступну на той час жінкам. Переодягнувшись хлопчиком, вона приходить на кастинг на роль Ромео, де пригнічений Шекспір ​​слухає одного за іншим посередніх акторів. Раптово приходить вона. Це було натхнення з першого погляду.

Цей фільм яскраво відображає, що все життя — театр, і що театр — це лише віддзеркалення життя, й, іноді, заповітне бажання того життя, яким не судилося статися…

Прощай, моя наложниця (Китай, 1993)

Дія переносить нас у Китай, який переживає драматичні події ХХ століття (аж до Культурної революції). На тлі політичних подій розкривається нещаслива доля оперного співака Ченга Дейі, який присвятив все своє життя театру, тому що нічого більше життя йому не дало. За традиціями китайської опери одна роль, одне амплуа дається тобі на все життя, і Ченг грає жіночі ролі. Його найвідомішою роллю є роль наложниці в спектаклі “Прощай, моя наложниця”, заснованої на давній китайській трагедії про жінку, яка перерізає собі горло, тільки щоб не бути розлученою з коханим. Рік за роком, незалежно від політичних режимів, які змінюються в Китаї, ХХ століття стає все більш і більш кривавим, а Ченг і його кращий друг, в якого він таємно закоханий, грають цю трагедію. І жорстоке життя, що не дало їм вибору в розподілі власних ролей, невблаганно веде їх до розв’язки їх власної трагедії.

У цьому фільмі, наочно розкривається безжалісність ХХ століття. Героям не даний вибір їх власної ролі, особливо Ченг, який не обирав бути актором, не обирав свою сексуальну орієнтацію, єдине, що йому дозволено було вибрати — це кого любити, і навіть це принесло йому одні лише страждання, адже місце дії і епоху він теж не обирав. Фільм має безліч нагород, найзначнішою з яких стали премії «Золотий глобус» і «Оскар» за кращий фільм іноземною мовою.

Все про мою матір (Іспанія, 1999)

Напевно, один із найкращих фільмів відомого іспанського режисера 20го і 21го століття, Педро Альмодовара. Мануела – мати-одиначка, в 17-річчя свого сина вона веде його на спектакль, який колись давним-давно грала сама, і після, обіцяє по приходу додому розповісти синові про його батька. Однак, син гине, не встигнувши повернутися з вистави. Убита горем Мануела вирішує повернутися в Барселону і відшукати батька Естебана, трансвестита Лолу. Шукає вона його довго, і життя розставляє свої пріоритети. Скорбота завжди замінюється радістю нового життя, а біль затихає лише якщо прожити його в повній мірі на сцені. Мануела знаходить старих друзів, знаходить нових, і навіть в смерті подруги, вагітної черниці Рози, знову знаходить роль матері синові Рози, якого та теж називає Естебан.

Педро Альмодовар присвятив свій фільм «…всім актрисам, які грають; всім жінкам, які грають; всім чоловікам, які грають і перетворюються в жінок; всім тим, хто хоче стати матір’ю і своїй матері».

Анна Кареніна (Великобританія, 2012)

Чергова екранізація безсмертного роману Льва Толстого з Кірою Найтлі в головній ролі. У сюжеті значну роль відіграє одна сцена – відвідування Ганною театру. Її, жінку, що набралася сміливості виставити напоказ свої почуття і відкрите життя з коханцем Вронським, суспільство жорстоко засуджує. Тут, у театрі, де на сцені стоять фальшиві декорації, люди не менш фальшиві. Навіть подруга Ганни Бетсі, у якої було чимало зрад чоловікові, але робилося це таємно, відвертається від неї. У залі стоїть шум, це публіка обговорює і засуджує Анну. Після відвідин театру героїня остаточно переконалася в лицемірстві оточуючих, це стало ще одним уколом, що підштовхнув до трагедії самогубства. Фільм відрізняється чудовими театральними декораціями і проникливою музикою.

Після репетиції (Швеція, 1984)

Героями фільму стали люди театру – старіючий режисер Хенрік Волгер і молода актриса Анна. Сюжет являє собою спогади Хенріка про свої стосунки з матір’ю Анни, Ракель. Залишившись, як зазвичай, після репетиції в порожньому залі, режисер Іссер Хенрік Волгер розмірковує про минулий день, але в його спокійну атмосферу втручається актриса театру Анна, яка раптово повернулася. Вона посилається на забутий браслет, але це вигадана причина. Їй хочеться розпитати Хенріка про свою матір Ракель, яку дівчина ненавидить за те, що вона стала алкоголічкою і фактично кинула дочку напризволяще. Багато що в минулому відкриває очі співрозмовникам після репетиції, змушуючи кардинально поміняти своє ставлення до пам’яті про Ракель.

«Всі названі фільми так чи інакше зачіпають театральну тематику, проте теми цих фільмів найрізноманітніші. Жоден з цих фільмів не знято про театр, театр – лише призма, через яку автор розглядає життя, і вона може бути концентрованої, насиченою, реальнішою і правдивої, ніж справжнє життя», — переконана Ася Сосіс, режисер і засновниця театральної компанії Gamayun.

Український голос в світі: Ася Сосіс режисерка з України презентує виставу, що відбудеться  в Лондоні

30 червня українська режисерка Ася Сосіс на зустрічі з пресою та шанувальниками театру презентує прем’єру, що відбудеться в Лондоні в вересні цього року.

Режисерка та власниця театральної студії Gamayun розкаже про матеріал для сценарію, творчий метод та вибір місця для прем’єри і про те, як стати режисеркою в країні, де народилось театральне мистецтво, а також про театральний світ і чому сьогодні театр — надзвичайно популярний жанр.

Виразний художній стиль Асі вносить елементи перебільшеної буфонізації та гротескної іронії в її вистави, що висвітлюють трагічне в комедії та абсурдне у драмі.

The Crucible

На відміну від більшості антреприз, які позбавлені формальностей і оздоблення традиційного театру, Ася сприймає власний творчий метод іронічно, це дозволяє створити яскраву, захоплюючу виставу, що залучає глядачів на декількох рівнях.

Провівши половину  життя в Україні,  і половину у Великій Британії, переживши нестабільність 90-х років у пострадянській країні і втративши дім свого дитинства внаслідок конфлікту на Донбасі, Ася має унікальну перспективу огляду – як стороння особа, що дивиться як на батьківщину, так і на суспільство Великій Британії. Теми її вистав   універсальні, але вкрай актуальні для сучасного світу.

П’єса Ханоха Левіна “Торговці Гумою”  – це іронічна комедія з піснями і презервативами. Головні герої  розповідають історію про небезпеки обережності. Йоханан, Белла і Шмуель мріють про звичайне щастя: про секс, гроші і любов. Але, коли вони нарешті вирішуються здобути це,  виявляється, що мрії незмінно несуть в собі ризики.

Про театральну студію:

Театр Гамаюн – це мультінаціональний проект, що поширює українську культуру  та театральне мистецтво в світовій театральній спільноті.

Беручи за основу традиції українського театру,  інтегруємо його в європейській індустрії, застосовуючи слов’янські школи акторської гри і власну естетику яскравої і драматизированной форми візуалізації і розповіді.

Щоб привнести українську культуру в західні реалії, знаходимо універсальні теми, близькі всім, підкреслюючи, що об’єднує людство і одночасно розповідаємо глядачам про притаманні українському  суспільству цінності.

Прес-коктейль відбудеться в галереї ART Fashion ( Музейний провулок 4), 30 червня о 18.00