Стасіс
Стасіс

В одній із паралельних програм 76-го Венеціанського кінофестивалю, який проходитиме з 28 серпня по 7 вересня, покажуть фільм литовського режисера Мантаса Кведаравічюса «Стасіс». Правда, в цьому кінофорумі він братиме участь під назвою «Парфенон». Стрічка буде боротися за призи секції «Тиждень критики», яка проводиться Національною спілкою італійських кінокритиків (SNCCI). А в український прокат картина вийде в другій половині 2020 року.

«Стасіс» розповідає історії чотирьох: курдського гангстера Гарипа, української реставраторши ікон Софії, біженця з Південного Судану Мехді і працівниці борделю Анни. Їх об’єднують любовна і кримінальна історії. А події розгортаються в Афінах, Одесі та Стамбулі.

Зйомки картини проходили Україні, Греції, Туреччини, Уганді й Литві. А головні ролі виконали Рита Бурковська, Анна Білоброва, Мехді Мохаммед і Гарип Оездем.

Напередодні світової прем’єри «Стасіса» у Венеції український продюсер фільму Наталія Лібет розповіла в ексклюзивному інтерв’ю Cut Insight про трирічне наукове дослідження, яке лягло в основу фільму, і про сучасні проблеми Європи, підняті у цій стрічці.

Мантас Кведаравічюс
Мантас Кведаравічюс

Що означає слово «Стасіс»?

У перекладі з грецької це слово означає дуже тонкий момент балансу всіх зовнішніх і внутрішніх сил. Зазвичай таке трапляється перед сильною бурею або кризою. Наприклад, у Європі такий стан був перед початком Першої світової війни. Це дуже швидкоплинний стан. Воно також трапляється у людей, коли зовнішні обставини і внутрішні сили людини знаходяться в рівновазі/балансі, а потім зсуваються під впливом якихось факторів.

Українська назва фільму – «Стасіс». Але в інших країнах стрічка називається «Парфенон». Чому ви вирішили по-різному назвати свою картину?

Мантас змінив назву фільму перед його світовою прем’єрою. У нашій країні залишилася назва «Стасіс» із бюрократичних причин. Також українські продюсери працювали з промо фільму з самого початку його запуску в нашій країні, і український ринок уже звик до назви «Стасіс».

Стасіс
Стасіс

Ваш фільм знімався одночасно в документальній та ігровій манері. Чому ви вибрали саме такий спосіб створення картини?

Мантас Кведаравічюс слідує сучасному тренду в світовому кінематографі «вигадка-не-вигадка». В останні роки такий спосіб створення кіно стає все більш популярним. У більшості сцен тут професійні актори взаємодіють з непрофесіоналами. Задум цього фільму спирається на багаторічне дослідження суданської громади в Афінах, жителів Одеси, які не задіяні в сезонному пляжному бізнесі, і курдських підприємців у Стамбулі.

«Стасіс» показує впізнавані/туристичні локації в цих містах?

Ні. У фільмі з’являються занедбані індустріальні комплекси та борделі в Афінах. Антикварний магазин, туберкульозна клініка і опера в Одесі. Магазин килимів у Стамбулі. Ці міста показуються в фільмі в моменти повстань і заворушень. Вибудовується діалог між цими трьома містами, рухаючись від фактичного до сюрреалістичного.

Наталія Лібет
Наталія Лібет

Ви сказали, що меседж цієї картини виріс із багаторічного наукового дослідження. Що це було за дослідження?

Мантас – доктор соціальної антропології Кембриджського університету. Цей фільм ґрунтується на дослідженні, яке він проводив для своєї наукової роботи. Він фокусувався на проблемах сучасної Європи: криза біженців, війна на сході України, зіткнення за зміцнення ісламської держави в Туреччині тощо. Фільм показав складну взаємодію націоналізму, релігії та історії. Дослідив роль художніх форм (опери, образотворчого мистецтва та музики) їх переплетення і протистояння з механізмами лиха. Актуалізував залучення індустрії і людської праці в таких ситуаціях, які ставлять під сумнів ідеї про людський та нелюдський фактори, стереотипи щодо людського тіла і сексуальності. Також стрічка критично дослідила роль медіа в створенні сучасних умов.

Стасіс
Стасіс

Скільки тривало це дослідження?

Три роки. Але не просто сидячи за робочим столом, а по-справжньому проживаючи життя своїх персонажів. Мантас збирав матеріали для сценарію, подорожуючи по Туреччині, Україні та Греції. Режисер брав участь у русі протесту в парку Гезі, відвідував міграційні зони, спостерігав за повсякденним життям різних громадських організацій. Стежив за тим, як працюють із переселенцями в Одесі, Вінниці та Києві. Як в Україні борються зі спалахами туберкульозу і запобігають поширенню СНІДу. Мантас брав участь в протестах на Майдані і демонстраціях анархістів і лівих сил в Афінах. А на грецькому острові Нисирос він зустрічався з біженцями з Африки і Курдистану.

Це вже не перший фільм Кведаравічюса, в якому він піднімає актуальні для України теми.

«Стасіс» продовжив ідеї режисера, які він почав розвивати в своїх фільмах «Барзах» (2011) і «Маріуполіс» (2016). Режисер відправився у віддалені східні райони, де сплелися найрізноманітніші культури, де нестабільність стала нормою і де більшість місцевих звикла щодня стикатися зі смертю.