Аскольд Кучер

Мистецтво розширює горизонти звичайного життя. Воно промовляє ідеї, що знаходяться за межами повсякдення. Показує красу, яку не помічаєш на території буденності. Ці «позамежні» ідеї художники в більшості своїй висловлюють видимими фарбами, відчутними формами, чутними звуками…

Творчість львівського художника Аскольда Кучера в цьому плані стоїть осібно. Його мистецтво є «позамежним» і в прямому і в переносному сенсі. Він не тільки працює за горизонтом повсякденної естетики. Але й оперує при цьому невідчутним для людини інструментом – ультразвуком.

Спілкуючись з ним, ніби переносишся в епоху Відродження, коли не існувало різниці між ученим і художником. Коли скрупульозно промальована фігура людини викликала не тільки естетичне враження, але й підказувала нюанси анатомії. Пройшли століття. І медицина і мистецтво змінили оптику, дозволивши людині вдивитися далеко за обрії видимого, чутного і відчутного.

Аскольд Кучер – один із небагатьох вітчизняних митців, які працюють на території низько розвиненого у нас scienceart (наукового мистецтва). Він розповів нам про те, що йому заміняє мольберт, а що – фарби, як відбувається алхімія його творчості і як досягти чистої абстракції за допомогою ультразвукового сканера.

У scienceart залишається без відповіді питання, що первинне: технологія чи творчий задум. А що було первинним саме у вашій творчості?

Безумовно, без технології мої роботи не з’явились би. Із 1989 року я займаюся ультразвуковою діагностикою. На той момент можна було отримувати тільки чорно-білі знімки. А з часом з’явилася можливість зберігати ці зображення на комп’ютері. До цього ж я фотографував їх на плівку. Тільки в 2010 році я придбав апарат, на якому можна було вже якісно сканувати в широкій колірній гамі і зберігати зображення.

Що ви скануєте, щоб отримати ці зображення?

Рідини, розчини різної щільності, суспензії тощо Іноді під час сканування я розміщую в рідині деякі предмети. У момент ультразвукового сканування частина променів проходить крізь матерію, частина променів розсіюється, а частина – повертається до ультразвукового датчика, який і випромінював цей пучок променів. В результаті й виходять такі абстракції.

А людське тіло не сканували в естетичних цілях?

Ультразвук почали застосовувати в медицині у зв’язку з тим, що людина на 80% складається з рідини. Але сканувати людину заради гарних зображень – не етично. Крім того для публікації таких знімків потрібні додаткові дозволи.

Ваші роботи дуже абстрактні, але на деяких читаються впізнавані силуети і форми…

Так, в деяких з них виявляються деякі фігуративні риси. Наприклад, на цій можна розрізнити обриси України.

Я хочу перейти в чисту абстракцію. Хоча це дуже непросто. Повинен бути великий досвід, щоб, умовно кажучи, двома мазками створювати змістовний образ.

Якщо ви прагнете до чистої абстракції – навіщо ж тоді ви залишаєте на своїх роботах праву колонку з технічними даними?

Цим самим я підтверджую, що мої роботи – чистий scienceart. Мені важливо показати зближення науки і мистецтва. Крім того, це доводить, що роботи не просто виконані на якомусь графічному редакторі.

Ваші твори занурюють у медитативний стан…

Коли я займаюся творчістю – я медитую. Слухаю хорошу музику – класику або джаз. Зосереджуюся і в певний момент немов зливаються в єдине ціле з цим. Так я ізолююсь від усієї цієї метушні та медичної роботи. Адже робота у мене не зовсім естетична – до мене приходять на обстеження люди з проблемами. Тож під час заняття творчістю я тікаю від усього цього. Напевно тому і люди сприймають мої роботи медитативно – приходять на виставки по кілька разів і довго стоять перед роботами. Можливо, таким чином, вони так само тікають від повсякденної сірості і банальності…

Ваші роботи експонуються або у вигляді відео-арту або у вигляді лайтбоксів, коли через полотно, на якому надрукована абстракція, світить лампа. У такому випадку створюється ілюзія екранного живопису. Але деякі свої роботи ви роздруковуєте на папері. Навіщо? Адже в такому випадку кольори виглядають вже не настільки яскраво і втрачається ефект світла зсередини.

Хтось із великих художників (якщо мені не зраджує пам’ять – Пікасо) сказав, що середні художники копіюють, а висококласні – крадуть ідеї. З одного боку я краду ідеї у знаменитих майстрів – як Ротко, Ньюмен, Поллок. З іншого – копіюю сам себе, коли роздруковую окремі абстракції. Окремі свої роботи, отримані на ультразвуковому сканері, я переношу на полотно за допомогою акрилу і гуаші.

До речі, у створенні відеоартівських робіт мені допомагають мої колеги. Музику для відеоарту написав лікар уролог Юліан Мицик, а монтажом займався лікар анестезіолог і реаніматолог Юра Сушко.

Чи сприяє ваша творчість відкриттям у науці?

Ультразвуковий апарат лікарі використовують не більше ніж на 10% від опцій, які заклали в нього творці. Цього достатньо для щоденної роботи лікаря. Коли ж я займаюся творчістю, то використовую практично всі функції апаратури. Ці додаткові можливості технології я після цього почав активно використовувати під час процедур. Відповідно, і діагностика вийшла на більш високий рівень.

Чи є різниця між скануванням живої і мертвої матерії? В естетичному плані.

І мертва і жива матерії – фізичне тіло. В естетичному плані і те і те красиво. Правда, в роботі легше обходитися з неживої матерією – я можу її зупинити, повернути… Наприклад, коли у мене був майстер-клас в «Мистецькому арсеналі» і я сканував рибок, то там картинка постійно змінювалася залежно від їхнього руху.

Окремі ваші роботи супроводжуються історіями з особистого життя.

Якось само собою виходить, що роботи в холодних тонах створюються взимку, а влітку з’являються картини переважно в теплих тонах. На колориті позначається і приватний настрій.

Коли я створював цю роботу, то відчував якесь єднання з вищим. У той час я спілкувався зі священиком.

Якось раз Тіберій Сільваші сказав, що художник кожен день повинен бути у своїй майстерні. Навіть якщо не хочеться працювати – все одно треба туди приходити, щоб просто посидіти і побути в цій атмосфері. Для мене такою атмосферою є мій кабінет, де я приймаю хворих. Коли я проводжу з ними процедури – в підсвідомості відкладаються якісь ідеї для майбутніх робіт.