Український аргумент

Кіно лишається одним із лічених видів мистецтв, які детально документують події в Україні, що почалися на Євромайдані й тривають подосі. Ледь не щотижня з бурхливого виру сьогодення виринає новий фільм, присвячений революції або війні. Одну з останніх таких стрічок зняв Сергій Маслобойщиков. Називається вона «Український аргумент» і її прем’єра відбудеться завтра, 19 лютого.

Документальна картина відтворює перед глядачем панораму людей, що прийшли на Євромайдан. Це і одержимі ідеалісти, і звичайні селяни, і натхненні іноземці, і їх відверті опоненти… Короткі інтерв’ю з найрізноманітнішими мітингувальниками дають глядачу можливість осягнути основні проблеми наших реалій.

Якою мовою ви спілкуєтеся? Що ви хочете змінити у нашій країні? Як би ви хотіли жити? Відповіді на ці та інші прості питання діагностують основні хвороби системи у якій ми живемо. Таким чином «Український аргумент» стає своєрідним лікбезом для малообізнаних про нашу країну іноземців. А у випадку із вітчизняним глядачем – фільм дає можливість порівняти власну думку з тим, що звучить з екрану.

Починається стрічка з широкого плану брудних, змерзлих пальців мітингувальника, який невміло наклацує на вуличному жовто-блакитному фортепіано кілька нот. У фільмі ця клишонога гра гармонійно переходить у фортепіанні композиції Шнітке. Напевне, жодна інша музика не передасть панічну атмосферу розгубленості та пригніченості, яка була у центрі Києва під час зіткнень демонстрантів із силовиками.

В той час, як більшість документальних фільмів про Євромайдан зосереджуються на одній стороні конфлікту, ця картина містить репліки і антимайданівців. При цьому люди, що виступають проти євроінтеграції, показані без шаблонного негативу. Якщо вдивитися в обличчя останніх – побачиш не менше щирості, аніж у тих, хто виступав проти попередньої влади.

Серед багатолюдної панорами демонстрантів, що показані у стрічці, кільком приділена особлива увага. Репліки Ігоря із Львова, киянина Миколи, Тетяни з Берліну та Вадима Скуратівського складають ледь не половину всього хронометражу. Це вносить малоприємний дисонанс однобокості у строкатий ритм фільму.

Десять років тому Сергій Маслобойщиков випустив документальну стрічку «Люди Майдану Nevseremos!». Картина включає короткі розмови з людьми під час Помаранчевої революції, та через рік після її завершення. На питання, чи змінилося щось за цей рік, більшість героїв стрічки тоді лише розгублено мовчали.

На відміну від згаданої картини, «Український аргумент» не робить висновків. Виваливши на екран хаос найрізноманітніших реплік, автори стрічки залишають глядача сам на сам зі своїми думками. Питання «що змінилося за цей рік?» у стрічці не ставиться. Може ще зарано для висновків. А може нам знову не має, що відповісти…