Фильм Альфа

23 серпня стартував прокат доісторичної драми “Альфа”, яка розповідає про те, як давній людині вперше вдалося приручити вовка. Цей фільм стане справжнім подарунком для юних романтиків, зачарованих загадками давнини. А для байдужого до історії глядача перегляд цієї картини буде тортурами і роздратуванням.

Сюжет фільму розгортається 20 тис. років тому на території сучасної Європи. Юний син ватажка племені дістає серйозну травму під час полювання і залишається один на один із дикою природою. Щоб повернутися до сім’ї, йому доводиться подолати довгий і небезпечний шлях через сніги. Під час своїх поневірянь він зустрічає пораненого вовка, якому допомагає вижити. Та чи відповість дикий звір взаємністю на добро людини?

“Альфа” дарує чудову нагоду помилуватися красою природи, ще не пошкодженої цивілізацією. Місцями стародавній світ показаний тут надто прикрашеним. Наприклад, у нічних сценах зірки сяють набагато яскравіше, ніж це взагалі можливо. А картинні пейзажі з горами, річками і долинами показані в настільки перенасичених фарбах – немов прийшли в цю стрічку з якогось модного Instagram.

Більшість звірів в “Альфі” з’являються в сутінках або показуються здалеку (силуетно). Тож перед дизайнерами картини, які промальовували тварин, стояло не настільки вже й важке завдання. Комп’ютерна графіка тут не настільки винахідлива, як, наприклад, в останніх частинах франшизи “Планета мавп” або “Книга Джунглів” (2016) Джона Фавро.

Фільм орієнтовано насамперед на молодих людей, які мріють про захопливі подорожі лісами і горами. Щоб не травмувати тендітну психіку підростаючого глядача, який розкупить основну частину квитків на цю стрічку, сценаристи делікатно обійшли всі гострі кути натуралізму, варварства й жорстокості стародавнього суспільства. Оброблення туші вбитої тварини тут не показується крупним планом. У сценах купання, навіть коли навколо немає ні душі, головний герой залишається в пов’язці на стегнах. І навіть незважаючи на те, що протягом всього детектива протагоніст перед камерою часто вбиває тварин – через екран проходить всього кілька плям крові.

Мабуть, найслабша ланка в ланцюжку недбалостей у цій стрічці – діалоги. Персонажі картини обмінюються трафаретними вигуками і сентиментальними фразами. Актори чесно і нудно відпрацювали свій контракт зі студією і при цьому не внесли у свої ролі нічого, чим би хотілося помилуватися досвідченому оку.

Дивитися цей фільм болісно нудно, якщо ви бачили картину “Легенда Г’ю Гласса”. Ту саму стрічку Алехандро Гонсалеса Іньярріту, за роль у якій Леонардо Ді Капріо отримав свій довгоочікуваний “Оскар“. Як у цій картині, так і в “Альфі” головні герої намагаються пройти довгий і болісний шлях по дикій природі, паралельно заліковуючи глибокі рани. У кожному кроці героя з “Легенди…” відчувається надривний біль і страждання. А його містичні бачення змушують затримати дихання, щоб не злякати екранне таїнство.

“Альфа” виглядає як дешева китайська підробка “Легенди…” Вона не викликає настільки пронизливих співпереживань протагоністу. А 22-річному виконавцю головної ролі Коді Сміт-Макфі у багатьох сценах просто не віриш. Те, як цей хлопець з модельним обличчям намагається подати себе брутальним мисливцем – виглядає просто наївно.

Фильм Альфа

Основна сюжетна лінія фільму полягає в тому, що головний герой буквально за кілька місяців приручає вовка. А це неможливо. Та навіть якщо закрити очі на цю наївність і прийняти всі умовності сценарію – ріже око інший дуже підступний підтекст фільму.

Почавши з вовків, протягом останніх 20 тисячоліть людина оточила себе і багатьма іншими звірами. Набудувавши з часом ферми, люди зайняли позицію ледь не богів щодо фауні. Богів, часто вкрай жорстоких і дуже несправедливих. І справа не тільки в тому, що деякі види тварин вимерли через бездумний відстріл, який продовжує вести людина. І не тільки в нещадних індустріях з виробництва м’яса, шкіри та хутра. Але, головним чином, у тому, що при всьому своєму цинічному ставленні до багатьох тварин, людина продовжує підступно називати це “дружбою”. І фільм “Альфа” фальшиво підспівує такій ідеї.

Якщо ж відкинути узагальнення і подивитися на відносини тільки людини та вовка, то ситуація вимальовується не менш цинічна. За однією з версій учених, стародавні люди спочатку тримали вовків на прив’язі, щоб їх їсти, а не дружити з ними.

А ті вовки, які заслужили любов людини і не пішли під ніж, з часом перетворилися на домашніх собак. Але багато їх декоративних видів (наприклад, йоркширські тер’єри, болонки, мопси…) у своєму ментальному розвитку завмерли на рівні дітей. Вони несамостійні. Деякі з них взагалі лише парою хромосом відрізняються від рухомих плюшевих іграшок.

Персонажі “Альфи” прямим текстом розповідають про дружбу людини і вовка. Проте за халтурно виконаною ширмою цього фільму криється ідея зовсім не про дружбу, а про те, як людина цинічно експлуатує тварин.