Незважаючи на те, що в Україні знімається вкрай мало фільмів – нашому кінематографу вже стало затісно у традиційному двовимірному форматі. Вітчизняні стрічки поступово освоюють 3D простір. На сьогодні є вже шість ігрових українських фільмів, знятих у стереоформаті.
Першою вітчизняною картиною, що намацала на широкому екрані третій вимір – стала комедійна мелодрама Валерія Ямбурського «Люблю і крапка» (2011).
Сюжет цієї картини мало чим відрізняється від типового телемувіка. Аферистка-клофелінщиця Тетяна та наївний іноземець Пьотр знайомляться через інтернет. Він – шукає своє кохання. Вона – полює на нову жертву. Події розгорталися за відпрацьованою схемою: ресторан – готель – клофелін – гроші. Та несподіваний збіг обставин змушує Петра і Тетяну переглянути своє відношення один до одного.
У цій стрічці 3D ефекти створювались кустарним способом. Один з вітчизняних професіоналів просто у себе дома накладав зображення, щоб створювалась ілюзія третього виміру. Халтурність стереоефекту, створеного в такий спосіб, видна неозброєним оком. Перший блин – 3D-комом…
У 2012-му році виходить бурлескна комедія Марюса Вайсберга «Ржевський проти Наполеона» знята в копродукції з Росією.
Сюжет стрічки – альтернативна комедійна інтерпретація історичних подій, походу Наполеона на Росію. Фільм довів, що перенасичені декораціями та художніми деталями стрічки геть не придатні для 3D простору. І без того перегружений історичною бутафорією візуальний ряд цієї картини лише страждає від об’ємного зображення. Цей фільм цікаво переглядати на уповільненні – тільки в такому разі встигнеш роздивитися все, що з’являється на екрані.
3D в цій стрічці зроблено на належному рівні, адже ним займалися голлівудські професіонали.
Суттєвим кроком у розвитку саме вітчизняного 3D став жаховичок братів Альошечкіних «Синевир». Своїми візуальними ефектами картина не поступається голлівудським фільмам жахів класу «В».
Його сюжет переносить глядача у 70-ті роки. Компанія молодих людей влаштовує пікнік на берегах карпатського озера Синевир. Сидячи вночі біля вогнища, вони розповідають один-одному страшні історії та байки про любов. Та згодом виявляється, що одна з цих туристичних байок – насправді, реальна. І страшна потвора Песиголовець – зовсім не міф…
Наприкінці 2013-го року в прокат вийшов альманах вітчизняних короткометражних фільмів «Українська Нова Хвиля. Romantique». Серед фільмів, представлених в його рамках, була 3D картина Сергія Мельниченко «Дівчинка з риб’ячим хвостом».
За своїм сюжетом вона нагадує «Алісу в країні чудес». Стереокартинка допомагає глядачеві глибше пірнути у казковий простір фільму. У пригодах головної героїні їй зустрічаються «залізний вовк», паперова дама, триголовий монстр, літаючий велосипед тощо.
На початку 2014-го року в прокат вийшов фільм жахів Олега Степченко «Вій», який вільно інтерпретує повість Гоголя. Картину було знято в копродукції з Росією, Німеччиною, Великобританією та Чехією.
Стереоефекти в цьому екшені виконані на високому рівні, що гарантувало йому високі збори в прокаті. Широкому глядачеві фільм сподобався. Однак критики і патріоти України досить низько оцінили картину. Перші нарікали, що її художній рівень – зворотно пропорційний її технічній досконалості. Ну, а других розізлило те, як у стрічці показані українці.
Наразі триває робота над першим повнометражним вітчизняним фільмом у 3D «Микита Кожум’яка і вогняна квітка». В основу сюжету стрічки покладено однойменну казку Антона Сіяніки.
Фільм розповідає про пригоди молодшого сина легендарного Кирила Кожумяки – Микити. Хлопчик не успадкував від свого батька нелюдську силу. Однак він відрізняється від своїх однолітків винахідливістю та сміливістю. Разом зі своїми друзями він відправляється рятувати світ від темних сил.
Якщо цей фільм буде добре сприйнятий глядачем – з’явиться його сиквел, над яким вже почали думати автори картини.