Зазвичай росіяни штурмують нас просто пішки, та одного разу вони висунулися на трьох БМП. Дві з них удалося підірвати, а одна прорвалася на наші позиції. Окупанти, які були в ній, зуміли захопити одну з наших позицій і міцно там закріпитися.
В результаті склалася ситуація, коли ця захоплена позиція опинилася між двома іншими, які контролювали ми. А одна з наших позицій – між двома, що були під контролем орків. І нам було дуже важко донести б/к, воду і їжу нашим пацанам, що опинилися в напівоточенні.
Однак саме такі позиції ми завжди підтримуємо в першу чергу. І я поніс їм блок води. Щоби дістатися до них, мені треба було перелізти через п’ятиметровий насип, по якому йшла залізнична колія. Вона добре прострілювалася і пройти непомітно там було неможливо. Коли я її перелазив і опинився на висоті, то мене засікли. Я швидко спустився і зістрибнув в окоп, але ж одразу після цього почалися щільні прицільні артобстріли.
Я пригнувся, перечекав прильоти. А коли стихло – крикнув: «Всі живі здорові?» Мені відповіли, що у всіх усе ок. Та я одразу звернув увагу, що у мене самого внизу штанини почало мокріти. Я зрозумів, що це не дуже серйозне поранення, адже кров іде повільно. Потім розрізав штанину, роздивився поранення, обмотав його бинтами і бандажами.
Поранило мене приблизно о 12 дня. Евакуювати мене було неможливо. Адже йти групою, щоби виносити мене – це було би самогубство. Я прийняв знеболювальне. Перемотав ноги, чим було. Кровотеча була несильна. Так я пролежав там в окопі годин 5-6. А потім зібрав усі сили і потихеньку, щоби не привертати уваги, пішов назад. Дістався до насипу з залізничною колією, піднявся на нього і з іншого боку скотився вниз. А потім ще метрів 300 якось пройшов. Після цього мене вже підхопили свої.
Лікарі поставили діагноз: множинне осколкове поранення. Осколків я тоді схопив дійсно дуже багато. Витягти їх усі було неможливо, бо вони були дуже дрібні. На одній із ніг все ж вирішили зробити операцію, адже її направду дуже сильно нашпигувало. Якщо би ще пару тижнів їх не виймали, то довелося би ампутувати ногу. Словом, за два місяці я зміг знову ставати на ногу. А потім повернувся на позиції.