У боях на Київщині військовослужбовець із позивним «Зая» брав участь у якості розвідника. Саме там він уперше побачив у роботі «Джавеліни», відчув усю підлість російських засідок та оцінив ефективність малих вогневих груп. Сьогодні «Зая» служить у батальйоні безпілотних систем 10 огшбр і запускає ударні дрони на десятки кілометрів. Проте на самому початку вторгнення він пройшов через пекло ближнього бою, спогадами про що поділився у цій статті.
Напочатку березня 2022 ми зайняли позиції біля села Кухарі, що на Київщині. Противник з першого дня контролював небо над нами. В третій ночі нас несподівано підняли на штурм. Я був у групі зачистки. Наші штурмовики мали прорвати блокпост, на якому орки тримали танк, БМП і взвод піхоти.
Наші тоді поїхали штурмувати на одному танку, восьми БМП та зенітній самохідці «Шилка», на яких було багато піхоти. Вони висунулися колоною і на під’їзді до блокпосту потрапили в засідку. В результаті вся ця техніка разом із екіпажами згоріла. Спочатку орки роззули наш танк фугасним боєприпасом, а потім відпрацьовували по ньому з РПГ. Найбільше не пощастило мехводу танку, бо під час обстрілу дуло танку впало на люк, з якого він мав вилізти. В результаті він так там і згорів заживо. Це був жах.
Тоді ми вперше працювали з «Джавелінами», до кінця не розуміючи всіх плюсів і мінусів їх роботи. Виявилося, що акумулятори до цієї зброї бояться морозу. А якщо акумулятор просів, то «Джавелін» уже не зробить повноцінний пуск. І коли ми наблизилися до блокпосту, з якого виїжджав російський танк, то мій побратим «Бембік» навів «Джавелін» прямо на нього. Натиснув «Пуск». Проте зброя просто зашипіла і не випустила снаряд. Потім була друга спроба пострілу з іншого «Джавеліна», проте побратим попав у гілку. Промах. Все. Більше працюючих акумуляторів до цієї зброї у нас не було.
Через пару днів ми пішли на повторний штурм Кухарів. Заходили малими групами. Хлопці працювали разом із ССО, постійно змінюючи вогневі позиції. Відпрацювавши з одного боку, вони переміщалися на кілька кілометрів вбік, звідки орки не очікували вогонь. Для цього хлопці щодня проходили по кілька десятків кілометрів. Таким чином ми відрізали їм логістику. По перехопленням ми чули, як орки злякано кричали в рацію: «Гдє еті амєріканци?». Вони дійсно думали, що це якийсь спецназ із США.
Під час нашого штурму орки почали хаотично розбігатися і їх відхід прилетів прикривати гелікоптер К-52, який працював по нашим. В результаті ми відбили Кухарі. Вибігаючи з села, орки лишили з десяток танків, зенітний ракетно-гарматний комплекс «Панцир-С1», багато «Уралів» і БМП.
В цьому селі орки планували накопичитися і висунутися далі на Київ. Та ми обламали їхні плани, коли звільнили Кухарі.
