Майстер візуальних ефектів і цифрових експериментів Пітоф Комар прославився після атмосферного детектива «Відок» (2001), який став першим в історії фільмом, знятим виключно на цифрові камери. Правда, слідом за цим у його режисерській кар’єрі з’явився провальний недоблокбастер «Жінка-кішка» (2004), який отримав чотири антипремії «Золота малина». Після цього режисер зосередився на роботі з візуальними ефектами і віртуальною реальністю.
В ексклюзивному інтерв’ю cutinsight.com Пітоф розповів, як у найближчому майбутньому віртуальна реальність запропонує альтернативу кінематографу, оформиться в самостійне мистецтво, а також зможе оживити Мерилін Монро або Чарлі Чапліна.
Віртуальна реальність – це майбутнє кінематографа або ж ці два види мистецтва в подальшому будуть існувати паралельно?
Не думаю, що віртуальна реальність замінить кінематограф. Наприклад, живопис або опера продовжують існувати, незважаючи на появу мистецтва кіно. Зараз я розробляю проекти, які дозволять використовувати віртуальну реальність для медитації та дистанційного проведення конференцій або лекцій. Також завдяки віртуальній реальності людина отримує можливість побувати в місцях, недоступних у дійсності.
Чи можна назвати віртуальну реальність новим повноцінним видом мистецтва?
Безумовно. Кожен вид мистецтва пропонує глядачеві новий досвід. Кіно свого часу зробило зображення рухомим і запропонувало щось нове після статичних фото і живопису. Подібне можна сказати, порівнюючи кіно з віртуальною реальністю. Правда, щоби віртуальна реальність стала повноцінним видом мистецтва – має минути ще певний час. Наразі цей вид мистецтва переживає становлення.
Перш за все, обладнання для занурення у віртуальну реальність має стати зручнішим. Нинішні окуляри і шоломи, за допомогою яких поринаєш у паралельну реальність, занадто важкі. Це відволікає від максимального ефекту присутності.
Останніми роками з’явилася ціла низка фільмів, знятих у форматі віртуальної реальності. Як цей жанр вплине на розвиток кіно?
Не думаю, що формат віртуальної реальності насправді прийнятний для мови кіно. Віртуальна реальність дуже самодостатня. Вона дає людині унікальний досвід, перетворюючи її з глядача на повноцінного учасника. Коли людина дивиться кіно – вона дивиться в одну точку. А опиняючись у віртуальній реальності, дія починає відбуватися в будь-якій точці навколо неї. Кіно будується на сюжеті, а в віртуальній реальності сюжет народжується в процесі її сприйняття.
Які з існуючих віртуальних проектів ви вважаєте вдалими?
Мені дуже сподобалося твір «Нічне кафе», що дозволяє увійти всередину картин Ван Гога. Пам’ятаю, що ця робота справила враження як на дітей, так і на дорослих глядачів.
За допомогою сучасних технологій стало можливим намалювати неіснуючих нині особистостей і зняти їх у сучасному фільмі. Таким чином, сьогодні можна випустити стрічку, наприклад, із Мерилін Монро або Чарлі Чапліном. Як ви вважаєте, наскільки реальна така перспектива?
Думаю, за кілька років це буде цілком можливо. І, звичайно, дорогувато. Правда, подібне воскресіння померлих осіб було б набагато цікавіше здійснювати у віртуальній реальності, а не просто в кіно. Наприклад, у віртуальному світі можна було б відтворити ту ж Монро і зробити так, щоби кожен бажаючий міг не просто подивитися на цю актрису, але і поспілкуватися з нею, як із реальною людиною. Штучний розум це дозволить. Подібний принцип варто використовувати в освіті. Щоби студенти у віртуальному світі могли спілкуватися з історичними персоналіями. Це дасть можливість краще їх зрозуміти.
Ви займаєтеся комп’ютерною графікою і візуальними ефектами для кіно протягом кількох десятиліть. Які останні тенденції в цій сфері?
У минулому столітті комп’ютерна графіка була свого роду родзинкою фільму. Її було не так багато, і зазвичай творці картин акцентували на ній увагу. Сьогодні ж комп’ютерна графіка в кіно стала повсюдною. Наприклад, нерідко в сучасних блокбастерах за допомогою комп’ютерної графіки акторам роблять свого роду макіяж, зафарбовуючи їх зморшки і роблячи їх обличчя красивішими. Ще кілька років тому це було занадто дорого, а сьогодні стало доступно.
Графіка залишається досить дорогою у виробництві. Та з кожним роком її ціна знижується. Також ще на початку 2000-х висококласні фахівці з комп’ютерної графіки знаходилися всього в кількох країнах (США, Франція, Німеччина, Японія). А сьогодні хороших професіоналів в цій сфері можна зустріти в багатьох країнах.
Ви працювали над великими кінопроектами як у Європі, так і в Голлівуді. Де кінематографістові працюється комфортніше?
Скрізь працювати важко. Звичайно, кіноіндустрія США значно багатша. Та від того працювати тут не легше. Часто кінематографісти ідеалізують Голлівуд. Незважаючи на те, що в американському кіносвіті багато можливостей і засобів – тут дуже легко втратити самого себе. І це, на жаль, трапляється з багатьма. Голлівуд – це бізнес. Тут немає ніякої магії.