Рівень відвертості у сучасному кіно не заміряєш навіть найпотужнішими лічильниками. Концентрація розбещеності в кінотеатрах зашкалює навіть якщо вони проводити недільні меси. Кожна сходинка на олімп популярного кіно, куди прагне більшість акторів-початківців, встелена обкладинками журналів з їхніми ганебними фото.
Невдалі дублі під час зйомок популярних фільмів легко монтуються у порнофільми. Найбільші кіностудії світу немов уклали таємну угоду про об’єднання під брендом «Содом та Гоморра Корпорейшн», який встановлює свою сором’язливу диктатуру по всьому світу.
І в цей вульгарний час немов тендітна квітка з-під асфальту проривається стрічка Нани Джорджадзе «Моя русалка, моя Лореляй». Ця вітчизняна картина вийде на екрани 16 квітня. Розповідається в ній про портову повію, яка по-справжньому закохується у хлопця. Останній у свою чергу також переживає світле почуття до дівчини. Їхні щирі та чисті стосунки доводять, що один поцілунок може коштувати більше місяців випадкового сексу.
У той час, як популярне кіно пропагує ідею «сексом дружбу не зіпсуєш», ця стрічка акцентує увагу на таких непопулярних нині якостях, як сором’язливість та підліткова загадковість почуттів.
Багато хто лається на провально-низький художній рівень цієї картини. Звичайно, меседж про чисті почуття не виправдовує численні проколи стрічки. Однак сам факт виходу «…Лореляй» у прокат – немов пігулка заспокійливого для перезбуджених завсідників наших кінотеатрів.