Минуле зустрічається з майбутнім у фільмі віртуальної реальності Франсуа Ватьє «Я бачив майбутнє». У ньому використовується інтерв’ю BBC з відомим письменником наукової фантастики Артуром К. Кларком, записане 1964 року. За допомогою віртуальної реальності, відеокліп із низькою роздільною здатністю перетворюється на пікселі та зірки. Кларк, якому покладено завдання уявити майбутнє, описує нові міста, форми спілкування та те, як технологічні досягнення будуть змінювати наш світ. Це змушує задуматися про те, що може нам принести майбутнє.
Тривалий час віртуальна реальність була популярною темою художньої літератури. Навіть зараз концепція VR лоскоче уяву. Подивіться недавній фільм Спілберга «Першому гравцю приготуватися» і побачите, як Голлівуд зображує технологію віртуальної реальності. Однак багато хто з нас вже встигли зрозуміти, що VR набагато ближче, ніж здається. Віртуальна реальність, безумовно, стала однією з рушійних сил індустрії відеоігор. Більшість провідних компаній, включаючи Ubisoft, Crytek, PokerStars, інвестують та розробляють власні VR-технології, щоб випередити конкурентів.
В кіноіндустрії, віртуальна реальність – це портал у майбутнє, що все більше наближає нас до симуляторів поп-культурної реальності Star Trek та Strange Days. Як технологія, що все більше розвивається та поширюється, VR почала ініціювати потребу в нових видах фільмів. Вперше після запровадження старого кінематографічного прийому показу мультфільмів і студійних короткометражок Warner Bros перед презентаціями художніх фільмів ми, можливо, вступаємо в нову еру, коли короткометражні фільми ввійдуть у мейнстрім.
На кінофестивалі Regard в Саґенеї, Канада, на якому нещодавно був презентований фільм «Майбутнє», був встановлений намет, де можна було спробувати VR. Все більше і більше кінофестивалів відводять спеціальні майданчики, де глядачі можуть прийняти участь у кіно за допомогою шоломів віртуальної реальності. Зазвичай, це – короткометражки. Підчас демонстрації більшості фільмів, порушується традиційний сюжетний контроль, який зазвичай має режисер. Глядач не тільки може оглянути все навколо зсередини, а й змінювати часовий потік фільму. Це відбувається тому, що перебіг подій часто пов’язаний із поглядом або залученням глядача.
Для більшості людей віртуальна реальність більше пов’язана із іграми, ніж із кіно, але це упередження зовсім скоро може зникнути назавжди. Оскільки багато відомих розробників ігор шукають все більш реалістичні та натуралістичні ефекти, вони звертаються до техніків кіно, щоб повторити реальність. Йдеться не лише про те, щоб захопити світло та показати світ, а відтворити його за допомогою комп’ютерів та алгоритмів. Кіно також перейняло багато естетичних прийомів з відеоігор, що ще більше розмиває межу між цими двома видами мистецтв.
VR кінотеатри залишаються майже виключно мистецтвом коротких форм. Поки що важко спрогнозувати, чи перейде віртуальна реальність і в повнометражні фільми. Хоча з одного боку режисери короткометражок часто обтяжені нестачею ресурсів, з іншого боку – це дозволяє їм бути більш винахідливими, що стосується форми та сюжету. Звичайні капіталістичні моделі рідко можна застосувати до короткометражних фільмів, адже вони не обмежені тиском величезних інвестицій і часто взагалі не приносять прибуток. Це наділяє кінорежисерів особливою свободою.
Експериментальний характер VR є особливо корисним для режисерів документальних та політичних фільмів. Віртуальна реальність надає нові способи зв’язку аудиторії з ідеями та сюжетами. Навіть газети на кшталт Guardian та The New York Times вже встигли поекспериментувати з можливостями VR, які дозволяють створювати нові інтерактивні історії.
У міру того, як гарнітури віртуальної реальності стають доступнішими, можливо, зросте й попит на оригінальне короткометражне кіно. На відміну від повнометражного мистецтва, обтяженого конвенціями та високими бюджетами, режисерам, які працюють у царині короткометражного кіно, вдасться підкорити цю нову технологію своїм ідеям та принципам. Особливо легко це зробити зараз, на перехідному етапі, коли більші студії ще не до кінця розуміють потенці ал нового ринку.
Хороше коротке кіно часто має одну ключову ідею. Віртуальна реальність сфокусована аналогічно. Оскільки VR залишається значною мірою новинкою для аудиторії, створення чудового фільму з використанням віртуальної реальності повинно враховувати бажання глядача «озиратися». Так, наприклад, у фільмі «Примітки до сліпоти», який імітує досвід незрячих людей, звук створює зображення і аудиторія орієнтується саме на звук, а не на картинку. Деяким іншим фільмам достатньо лише дотримуватися принципу єдиної мети чи ідеї, аби підтримувати увагу аудиторії.
Питання про те, чи проникне віртуальна реальність в кінематограф, або залишиться домінувати світ відеоігор – залишається відкритим. Як варіант, автори сценаріїв можуть або змінити поле діяльності і працювати з розробниками ігор, або ж сприяти створенню абсолютно нового виду кіно. Важко уявити собі світ, де новизна віртуальної реальності вичерпалася, але хто знає, що несе в собі майбутнє.