24 травня підбив підсумки 68-й Каннський кінофестиваль. В історії він залишиться своїм недолугим підбором переможців.
«Золоту пальмову гілку» цьогоріч вручили «Діпану» Жака Одіяра. Відвертий фільм розповідає про тамільського бойовика, який намагався знайти спокій, емігрувавши у Францію. Та опинившись у цивілізованому світі, він проти своєї волі знову змушений взяти в руки зброю. Головні ролі у картині виконали непрофесійні актори. Як і попередні роботи Одіяра, ця наповнена натхненним саундтреком, сексуальними дівчатами та натуралістичними зйомками низів.
Відповідно до рейтингу, складеного критиками з різних країн, фільм-переможець був далеко не фаворитом серед інших картин конкурсної програми Канн. Набагато вищий, аніж у цього міцного середнячка, бал отримали стрічки «Вбивця» Хоу Сяосяня та «Керол» Тодда Хейнса. Першу в результаті відзначили за кращу режисерську роботу, а другу – за жіночу роль. Ще одна мала «Золота пальмова гілка» кращій актрисі відійшла французькому фільму «Мій король». Залишився на батьківщині Каннського кінофоруму і приз за кращу чоловічу роль, який виписали Венсану Ліндону за стрічку «Закони ринку».
Загалом на французькому кіні цьогоріч у Каннах був безпрецедентний акцент. Із 19 картин, що змагалися за головні нагороди фесту, 13 були зняті на батьківщині кінофоруму. У попередні роки таких фільмів було вдвічі менше. Програмні відбірники фесту пояснюють це неабияким підйомом французького кінематографу. А закордонні експерти – принципом маятника. Раніше Канни були аж надто відкриті закордонному кіну – а тепер почався зворотній рух кінематографічної уваги.
Від демократичності – до консервативності рухаються і правила кінофоруму. Так, напередодні фесту його директор заявив, що категорично забороняє учасникам робити селфі на червоній доріжці. І як тільки заява була оприлюднена – знімати одне одного під час урочистих дефіле почали навіть ті, хто спочатку і не думав цього робити…
Від перших днів кінофоруму одним із фаворитів вважалася угорська стрічка Ласло Немеша «Син Саула». Його було відзначено другою за значенням нагородою кінофоруму – «Гран-прі журі». Це перший фільм у кар’єрі молодого кінематографіста. А дебюти потрапляють в Основний конкурс настільки престижного кінофесту вкрай рідко.
Симптоматично, що «Син Саула» став єдиною східноєвропейською картиною, що цьогоріч змагалася за «Золоту гілку». Канни останніми роками недооцінюють кінематограф наших країв і відводять йому вкрай мало місця у своїх програмах. На жаль…