Фільми Юрія Іллєнка надзвичайно живописні. В кожному кадрі, який він зняв чи-то у якості оператора, чи-то як режисер, відчувається ретельно продумана композиція та гармонія кольорів. Тож, не дивно, що творча спадщина великого режисера налічує не тільки сценарії, фільми та сценографії, але й живописні роботи.
Виставки своїх живописних та графічних робіт Юрій Іллєнко проводив зовсім нечасто. А до окремих своїх полотен неодноразово повертався, аби дописати окремі штрихи, змінити якісь деталі або й взагалі – доповнити їх новими елементами. Наприклад, роками продовжувалася робота над автопортретом на фоні Собору Паризької Богоматері. На останок режисер доповнив композицію двома рибинами, що з’явилися у нижній частині полотна.
Окрім риб, Іллєнко використовував на своїх полотнах метеликів, приліплюючи їх просто на сиру фарбу. Так само робив і Сергій Параджанов на своїх колажах.
У фільмі «Вечір на Івана Купала» (1968) Іллєнко разом із Сергієм Якутовичем розмальовували корів. Це був далеко не єдиний раз, коли режисер використовувати плоть замість полотна. Пізніше він зробить цілу серію канонічних ликів, зображених на рибах – символі святого духу.
Звичайно, в картинах режисера відчувається аматорство. Невпевнене знання анатомії, неточність у побудові перспективи на полотні… Однак всі ці графічні та живописні твори становлять своєрідну тінь його сценічної та кінематографічної творчості. Тінь, яка немов окреслює силует таланту Юрія Іллєнка.
Фото надані родиною Юрія Іллєнка