Чотириноге роуд-муві “Шлях додому” не підкорило критиків, однак спробувало розтопити серця тих, хто байдужий до домашніх тварин.
В основу сюжету фільму поклали історію про собаку на по кличці Белла. Вона народилася на вулиці Денвера (штат Колорадо) і жила під уламками старого будинку разом із бездомними котами. Одного разу її підібрав молодий медик по імені Лукас, який дуже полюбив цю собаку. Він навчив Беллу виконувати команди і познайомив її з ветеранами війни, яким вона допомагала проходити реабілітацію. Однак незабаром почався ланцюг малоприємних подій, в результаті яких собака опинилася за 650 км від дому. Після цього Белла вирішила самостійно відшукати дорогу назад до свого господаря, долаючи безліч небезпечних перешкод.
Через свій наївний сюжет “Шлях додому” може бути цікавий, насамперед, тим, хто не старше восьми-десяти років. Спеціально для таких глядачів буквально кожен епізод у стрічці супроводжується докладним коментарем, який за маск ований під внутрішній голос самої Белли.
Наскільки б захоплюючою не була мандрівка Белли через небезпечні ліси, суворі гори і нескінченні траси, головний акцент у фільмі зроблений на тому, яке задоволення отримують люди, піклуючись про тварин. Автори картини немов намагалися розтопити серця навіть тих глядачів, які абсолютно байдужі до братів наших менших.
“Шлях додому” є чудовою альтернативою популярним відео з тваринами на YouTube і в соціальних мережах, які багатьом допомагають знімати стрес. Цей фільм іскриться позитивом і світлими емоціями. Собаки тут весело граються зі своїми господарями, коти насолоджуються домашнім затишком, а дикі звірі мирно гуляють по лісах. Навіть коли трапляється якась драма (головна героїня потрапляє в неволю, вибігає на жваву трасу або стикається з небезпекою дикої природи), то в кадрі не з’являється ні краплі крові, а всі страждання зводяться до легкого потрясіння.
У прагненні згустити сентиментальні фарби, творці фільму місцями перегинають. Наприклад, хлопець Лукас настільки інфантильно грає зі своєю собакою, що його поведінка виглядає фальшивою. А сцена, в якій йому доводиться розлучитися з Белою, знята з не меншим пафосом, ніж кульмінаційний епізод у “Титаніку”, коли двоє закоханих головних героїв прощалися назавжди.
Місцями “Шлях додому” нагадує показову лекцію з політкоректності. Цей фільм вкладає в розум підростаючих глядачів короткі, але дуже концентровані меседжі про те, що, наприклад, змішані шлюби і одностатеві сім’ї – це добре. Крім того картина показує, наскільки жахливий промисел мисливців і як прекрасні ті, хто підбирає бездомних кішок і собак.
Можливо, дітям і варто зайвий раз нагадати про такі чесноти. Однак дорослим глядачам вся ця сентиментальна метушня може здатися нестерпно затягнутою. Правда, фільм триває трохи більше за півтори години і закінчується саме в той момент, коли вже починає дратувати.
Мабуть, головне достоїнство стрічки полягає в тому, наскільки майстерно його авторам удалося організувати в кадрі таку кількість найрізноманітніших тварин. Через екран проходить кілька десятків котів і собак, папуга, лисиці, вовки та інші звірі. При всій своїй видимій простоті знімати тварин у кіно, за словами голлівудських професіоналів, так само важко, як ставити складні каскадерські трюки.
У 2012 році заснували премію “Золотий нашийник” (т. з. собачий “Оскар“), який вручали чотириногих акторам із фільмів та серіалів. Її першим лауреатом став джек-рассел-тер’єр по кличці Уггі з фільму “Артист”. Якщо б ця нагорода існувала і сьогодні, то вона б абсолютно заслужено пішла собаці-рятувальнику по кличці Шелбі, яка зіграла в “Шляху додому” Беллу.
А тварин, яких не вдалося видресирувати для фільму, намалювали фахівці з комп’ютерної графіки. Самі по собі цифрові моделі пуми і вовків виглядали в стрічці дуже натуралістично. Однак коли намальовані тварини з’являлися в одному кадрі з цими собаками, в очі одразу кидалися всі недосконалості комп’ютерної графіки. Наприклад, якщо справжні тварини рухалися швидко і хаотично, то намальовані – неприродно плавно.
Практично щорічно в обов’язковому порядку Голлівуд випускає пару-трійку фільмів про собак. У цьому році крім “Шлях додому” також планується прем’єра анімації “Королівський коргі” про забавних псів Єлизавети II. У минулі роки захоплюючі історії про братів наших менших розповідали серіал від Netflix “Собаки”, історична драма “Альфа“, анімація “Острів собак”, мелодрама “Собаче життя”. Ці і багато інших картин виростають з дещо ідеалізованого ставлення людей до тварин, коли їм приписують людські емоції і здатність до безумовної любові. Однак психолог Хел Херцог і низка його колег відзначають, що ця ідея сильно переоцінюється і багато домашних вихованців насправді не відчувають всіх тих світлих емоцій, які їм приписують люди.
Проте “Шлях додому” змушує глядача настільки сильно повірити в зворотне, що відразу після перегляду виникає бажання забрати з вулиці якогось песика. Саме завдяки цьому фільм про пригоди собаки Белли має шанси стати в один ряд із супергеройським блокбастером “Чорна пантера“, після прем’єри якого з розплідників почали активно забрати чорних кошенят. Хоча цей благородний посил “Шлях додому” не перекриває всі його недоліки.