8 жовтня в українських кінотеатрах виходить комедія “Історія Девіда Копперфілда” – іронічна адаптація одночасно легкого по духу і важливого за змістом роману Чарльза Діккенса. Режисер фільму Армандо Іаннуччі (“Смерть Сталіна”, “Віце-президент”) зібрав неймовірно визначний акторський склад – Дев Патель, Г’ю Лорі, Тільда Свінтон, Пітер Капальді, Бен Вішоу, Гвендолін Крісті серед багатьох інших чудових британських артистів. Тож саме час поговорити про головного лікаря сучасного екрану – містера Г’ю Лорі. Цікаві факти про актора.
Лорі без зайвої скромності втілює в собі відразу безліч талантів: актор, режисер, письменник, музикант і, навіть, спортсмен, адже в юності майбутня зірка займався веслуванням і майже пройшов кваліфікацію на Олімпійські ігри 1980-го.
Для Г’ю Лорі роль містера Діка в “Девіді Копперфілда” стала справжнім поверненням до коріння, себто – до комедійного образу в адаптації британської класики. Саме те, з чого починав майбутній “Доктор Хаус”: якщо роль саркастичного Шерлока Холмса від медицини зробила британського актора світовою суперзіркою драми, то про комедійний геній Лорі світ дізнався значно раніше – завдяки неймовірно кумедним класичним шоу “Чорна гадюка”, “Шоу Фрая та Лорі “,”Дживс і Вустер”.
Вочевидь, що Армандо Іаннуччі неймовірно сподобалося працювати разом з Г’ю Лорі над “Віце-президентом” та “Історією Девіда Копперфілда”, адже прославлений автор розробив під актора новий серіал для каналу HBO – сатиричну фантастику “Авеню 5”. Ось що ми називаємо по-справжньому продуктивним партнерством.
Тож ми вирішили згадати цікаві цитати Х’ю Лорі про акторство, музику, улюбленого актора, і, звичайно ж, про нову комедію – “Історія Девіда Копперфілда”.
Про те, як глядач приймає кіно і роботу актора
Навіть коли ви розумієте, що пазл склався, вам здається, що і ви, і колеги перетворили талановитий сценарій в реально живий організм кіно – це все не має значення. Ніколи, ні за яких обставин не можна розраховувати, що глядач зустріне вас з розпростертими обіймами. Ви ніколи не можете знати напевно і жити треба тільки з цією установкою. Ви можете сподіватися, і я тільки можу сподіватися, що “Історію Девіда Копперфілда” полюблять так саме, як любимо її ми. Що глядач зараз якраз шукає щось легке, невимушене і піднесене.
Про зв’язок між акторством та музикою
Як тільки я вирішив випустити свій перший сольний альбом – це в якийсь момент підірвало Інтернет, щоб нагадати мені про масштабність американського телебачення. Адже я виконував блюз і до “Доктора Хауса”, але кого це цікавило? І відразу ж посипалося безліч однотипних питань – де для мене грань і в чому різниця при підході до музики або акторства. Все дуже просто – люди, що володіють якимось навичками розповідають захоплюючі історії або ж дзеркалять сприйняття людей, щоб сам слухач або глядач створив свої власні історії під впливом мистецтва… А якщо історії виходять не захоплюючими – то це погана музика або погане кіно.
Про отримання іменної зірки на “Голлівудській Алеї Слави”
Це несправедливий світ. Я прожив життя, в якій мені пощастило від початку до кінця, настільки, що я з нетерпінням чекаю, коли піаніно впаде мені на голову, щоб відновити рівновагу. Мені неймовірно пощастило. Я збираюся насолодитися цією надзвичайною честю і своєю надзвичайною удачею, і завтра я насамперед приступлю до роботи над виправленням глобальної несправедливості.
Про улюбленого акторові свого покоління
Я завжди захоплювався Аланом Рікманом – у нього було надзвичайно сильна, потужна присутність. Це справжня акторська стихія. При цьому, Алан здатний був пройтися по тонкій грані і видати найтоншу емоцію.
Про спільну роботу з Армандо Іаннуччі
Це унікальний досвід, Армандо відрізняє приголомшлива властивість працювати з деталлю, фіксувати найменші коливання і одночасно з цим бачити картину в цілому. Це дуже рідкісна властивість: зазвичай автори або грюкають на повну потужність, або працюють з дуже тонкою матерією. Я гадаю, що саме така унікальна манера Армандо і як письменника, і як режисера – зробила його одночасно і кумиром інтелектуалів, і зрозумілим будь-якому глядачеві. І це важливо: бути не просто найрозумнішим хлопцем в кімнаті, але бути зрозумілим і прийнятим.
Про свого персонажа в “Історії Девіда Копперфілда”
Містер Дік – це не просто людина з дивацтвами, в той час його назвали “дивакуватим”, але Діккенс тонко відчував – цим людям треба розуміння і участь. Це саме те, що містеру Діку дає і Бетсі Тротвуд (персонаж Тільди Свінтон), і сам Копперфілд. А взагалі це дуже надихаюче й приємно грати такого персонажа – цікавого, позитивного, незвичайного, джерела левової частки гумору у фільмі, в якому кожен наступний персонаж перевершить в комічності попереднього.