Очікування – водночас і ворог, і перевага будь-якої інтриги. Якщо чекаєш розгадку занадто мало – ефект від неї не встигає до кінця сформуватися. Якщо ж занадто довго – задоволення від інтриги ризикує перезріти й зав’янути. Так і з фільмом «Фокус».
Якби ця картина складалася з двох частин – кожна з них була б ефектним видовищем. Ну, а в форматі півторагодинної стрічки сюжет «Фокуса» перетворюється на буксуючу тяганину.
Якщо на плакатах відвертих фільмів вказується обмеження «12+», то на постері «Фокуса» має значитися: «не рекомендується до перегляду людям зі схильністю до азартних ігор». Адже бажання рвонути відразу після перегляду цієї стрічки до найближчого казино – просто незвичайне. Азарт, яким намагнічує своїх глядачів цей фільм, можна порівняти з відчуттям після перегляду «Ілюзії обману» або «Афери Томаса Крауна».
Уілл Сміт зіграв у картині ефектного красунчика. Актор щорічно з’являється у двох-трьох стрічках. За шкалою якості, його фільмографія скаче, немов кардіограма обколотого гормонами кролика-плейбоя. Марго Роббі, що зіграла партнера Сміта, останніми роками активно будує кар’єру екранної красуні. До 2013 року вона нічим не виділялася на тлі тисяч інших актрис і модельною зовнішністю. А тепер за Роббі закріпилася всесвітня слава підступної femme fatale.
Її роль у «Фокусі» лиш затвердила таке амплуа. І це, мабуть, найбільш сильний ефект фільму. Все інше в ньому легко забувається. Що, напевно, не так вже й погано, – адже розбурхувати пристрасть до азарту не всім корисно.