Європейська аудіовізуальна обсерваторія (European Audiovisual Observatory) опублікувала доповідь щодо поширення європейської кінопродукції, в якому проаналізовано період з 2007 по 2016 рік.
Згідно з доповіддю, за останні десять років в Європі було випущено понад 18 тисяч фільмів. Щорічна кількість вироблених європейськими країнами стрічок зросла на 47%, з 1 444 фільмів у 2007 році до 2124 в 2016 році. Якщо враховувати тільки показники країн Європи, що входять в Євросоюз, то показник вражаючий: зростання на 5,2% в рік.
73% від загального обсягу кінопродукції виробляють всього десять країн. У всьому європейському кіно частка спільного виробництва протягом розглянутих десяти років залишалася незмінною – 20,4%. Франція випустила 566 ко-продукцій, потім слідують Іспанія (460), Німеччина (411) і Швейцарія (221). Європейці при цьому випустили фільми спільного виробництва зі 150 країнами. І зроблені вони з неєвропейськими партнерами, найчастіше зі Сполученими Штатами.
Тепер давайте подивимося, як ідуть європейські фільми на екранах світу. За контрастом до зростання їх виробництва, відвідуваність в неєвропейських країнах знижується. За останніми наявними даними за 2016 рік 650 європейських фільмів за межами Європи подивилися тільки 423 мільйони глядачів. При тому, що за п’ятирічний період з 2012 по 2016 рік щороку в світі продавали не менше 440 млн квитків на європейські картини. При цьому Францію, яка тривалий час утримувала лідерство, обігнала Великобританія.
Найбільше європейських фільмів показують в Америці. У 2016 році тут пройшли на екранах 174 фільми з Європи. Їх подивилися 26,2 мільйона американців. Другим іде Китай з 21,2 мільйонами глядачів, але вони подивилися всього 37 європейських картин.
Цікаво, що при падінні попиту на європейське кіно за межами Європи, за останній час кінообмін між самими країнами Європи збільшився. Це відбувається в результаті не тільки територіальної близькості, а й посилення володіннями різними мовами.
Цікаво поглянути також на деяку статистику по використанню європейського віедоконтента на міжнародних відеосервісах TVOD (transactional video on demand), доступним у Європі, – iTunes, ChiliTV, Microsoft’s Film & TV і Rakuten TV. Частка фільмів європейського виробництва на цих сервісах становила від 17% (у 12 каталогах Microsoft) до 30% (в п’яти каталогах ChiliTV). У ChiliTV і Rakuten TV відсоток національних фільмів серед європейського контенту був досить високим. У кожній країні в середньому відповідно 45% і 48%.
А якщо подивитися на середню складову європейських фільмів у 37 розглянутих авторами дослідження каталогах SVOD-сервісів (subscription video on demand), то вона становила приблизно 20%.
Найвища кількість європейських фільмів була представлена в каталогах провідного міжнародного стрімінгового сервісу Netflix. Вони були створені в п’яти провідних з виробництва фільмів європейських країнах, що входять в Європейський Союз. Це Німеччина, Франція, Італія, Іспанія та Сполучене Королівство Великої Британії. Ті ж країни, які виробляють мало фільмів, мають шанс менше середнього потрапити в каталоги таких сервісів. Більш того, в 19 європейських країнах їх власний контент взагалі не представлений в підписних сервісах. Середня частка чисто національних фільмів серед виробленого в Європі контенту в пропонованому репертуарі відеосервісів по показу кінофільмів становить 15%. Зате кількість показаних європейських фільмів, які не є чисто національними, дорівнює значним 85%.
Взагалі, поняття чисто національного фільму все більше розмивається. Іноді просто важко сказати, ви дивитеся європейський, міжнародний або якийсь ще фільм. Часи змінюються так швидко, що за всім, в тому числі і за кіно, важко встежити.