13 серпня в український прокат виходить фільм-володар «Срібного лева» Венеційського кінофестивалю – «Про нескінченність» Роя Андерссона.
Нова робота Андерссона – іронічний і зворушливий роздум про людське життя у всій його красі і банальності. Рушаючи за оповідачкою, немов Шахерезадою, ми занурюємося у калейдоскоп міських історій, заглядаємо за закриті вікна і проникаємо у чужі сни. Стрічка є збіркою коротких замальовок-новел, об’єднаних постаттю священика.
Світова прем’єра «Про нескінченність» відбулася в межах конкурсної програми Венеційського кінофестивалю, де стрічка була відзначена «Срібним левом» за найкращу режисуру. На рахунку фільму також премії за найкращу режисуру міжнародного кінофестивалю в Дубліні, і за найкращі візуальні ефекти – від Європейської кіноакадемії.
«Найголовніше, що я хочу показати – це людська вразливість. У бажанні розповісти про цю вразливість і криється надія, бо ж коли ми розуміємо, наскільки крихкий наш світ, починаємо цінувати і намагатися зберегти те, що у нас є», – коментує задум фільму режисер.
«Про нескінченність» вважається своєрідним епілогом знаменитої трилогії Роя Андерссона про життя. Попередніми були стрічки «Пісні з другого поверху» (Приз журі на Каннському кінофестивалі), «Ти, що живеш!» і «Сидів голуб на гілці, міркуючи про буття» («Золотий лев» Венеційського кінофестивалю).
Багато в чому Рой Андерссон – унікальний режисер: у нього своя продюсерська компанія з двома знімальними павільйонами, монтажною, звукооператорською і кіно театром, що дозволяє йому продюсувати і створювати власні фільми. Він працює без сценарію і знімального графіка, знімає здебільшого в павільйоні. Так створювався і «Про нескінченність» – винятком стали сцени з полоненими, зняті на натурі в Норвегії. В цілому Андерссон пропрацював над фільмом п’ять років.
В Україні фільм був вперше показаний в рамках «Київського тижня критики». «У новому мозаїчному полотні шведа, як завжди, є нестерпність і краса світу та людського буття, відчай і байдужість, пам’ять і безпам’ятство. Зазвичай ці протилежності, теж як завжди, існують в одному кадрі, що робить фільми Андерссона разом з його виразною естетикою одними з найбільш впізнаваних у сучасному кіно» – коментує фільм критик-куратор фестивалю Сергій Ксаверів.